О.С. Пушкін. Моєму Арістархові
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1>Моєму Арістархові

 

Моєму Арістархові



Пробач, тверезий Арістарх,
Мені бахічні всі послання
І ніжні мрії, й поривання,
І легковажність у словах:
Плоди веселого дозвілля,
Народжені не для віків,
Та збереглись, як пам'ять днів,
Для себе, друзям на похмілля,
А може, Хлої молодій.
Пробач і зглянься, друже мій —
Нащо мені твої поради!
Я знаю сам свої всі вади.
Звичайно, вбогий геній мій:
В догоду римі холостій,
На зло законам сполучання,
Біжать трьохстопні, наче рій,
На аю, ає і на їй.
І ще тут деякі признання:
Я ставлю (бідна голова!)
То вигуки, то запитання,
Пусті для розміру слова.
Недобре це, та виправдання
Чи можна скромно принести?
Моє жартливе листування
Чи буде в спадщині цвісти?
Не думай, цензоре суворий,
Що я, біснуючись щоніч,
На муки віршування хворий.
Свій спокій відганяю пріч;
Що метляюсь у всі кінці,
Волосся патлаю руками,
І так, мов Фебові жерці,
Суворо блискаю очами,
Похмурю зір, чоло своє,
І, засвітивши враз лампаду,
За столик, крекчучи, засяду.
Сиджу, сиджу три ночі зряду —
Й трьохстопну висиджу бредню.
Так пише (не докір чиню)
Конюший дряхлого Пегаса
Свистов, Хлистов або Графов,
Служитель відставний Парнаса,
Отець віршованих розмов,
І од, не дуже гучномовних,
Казок занадто однотонних.

Люблю спочинок, спокій я,
Мене дозвіллям не втомити;
Найду я час і їсти й пити.
А часом оживе моя
Складати віршики охота,
На славу дружби чи Ерота,—
То працю враз кінчаю я.
Чи біля мене добрі друзі,
Чи я в постелі пуховій,
Чи я над водами у лузі,
В діброві темній і глухій,
Задумаюсь, змахну руками,
На римах враз заговорю —
І вже нікого не морю
Тими грайливими рядками...
Але як іноді на мить,
Схотівши в затишку спочить,
Перед каміном скину втому,
Господарем свобідним дому,
Й спіймаю нитку дум моїх,—
То не для імені поета
Мережу два чи три куплети
Й наспівую тихенько їх.

Але чи знаєш, мій гонитель,
З тобою мову як веду?
Лиш випадковий Пінда житель,
Я тішу музу молоду...
Вже ранку яснеє світило
Гаї й поля позолотило;
Давно замовкнули півні;
Сплючи впівока, позіхаю,
Шапеля в віршах викликаю,
Пишу малесенькі пісні,
Чоло сновиддя сповиває
І грузне подушка м'яка,
І словом, де прикрас немає,
Мої пробачення складає
Ще трохи сонная рука.
У теплій ліні напів'ясній
Так тішився співець прекрасний,
Коли Вер-Вера вихваляв,
Або із жартом малював
У щирім захваті манливім
Горище затишне своє.
В такім становищі щасливім
Свавілля право дістає.
Чи можна в витворі примхливім,
Думок гучний спинивши шум,
Тоді вкладать холодний ум,
Псувать в доробках жартування,
Цей плід шумних, грайливих дум,
І цим скорочувать писання?

Анакреон, Шольє, Парні,
Як вороги труда, печалі,
Не так було в минулі дні
Своїх коханок вихваляли.
О ви, улюблені співці,
Що звикли жити у спокої,
Давно вам віддані вінці
Від музи лінощів легкої,
Та не судились вам дари
Поезії, в труді святої.
На шпиль Фессальської гори
Вели стежини вас крутливі;
Веселих грацій перст грайливий
Юнацькі ліри звеселяв,
І ваші чола сповивав
Дітей пафоських рій жартливий.
Я — недосвідчений співець
І спадкоємець рим похмурний,
Крадусь за вами навпростець...

А ти, мій судіє безжурний,
Зм'якши смаку учений гнів!
Іди, кричи, картай другого
І кинь лінивця молодого:
Хоч раз його б ти пожалів!



Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>