О.С. Пушкін. До Дельвіга
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1> До Дельвіга

 

До Дельвіга



Послухай, муз невинних
Лукавий духівник!
Жилець полів пустинних,
Поетів грішний лик
Примножив я собою,—
І я чолом поник
Перед пісень маною.
Мій дядько віршолюб
Навчив мене на шлюб
Подати музам руку.
Я спершу в вірші грав,
Лиш базграв їх, черкав,
А там уже й до друку!
І що ж — чи рад чи ні —
Вже, брате, я зрідні
Безтолкову пустому,
Тому, сьому й другому.
Ну що ж, даруй мені!..
Ти, зрадник, з Аполлоном
Домовився, мабуть;
Мені ж тепер Прадоном
Судилось, друже, буть.
Я скрізь біду застану!
Ой лихо метроману,
Втекти б — так де стежки?
А зрадники-дружки
Невинний твір дитини
У місто нишком шлють
І мрію самотини
До друку віддають,—
Паперу вік збавляють,
Співця поздоровляють
На сміх, жартівники.
«Ви пишете — сказали,—
Віршовані рядки;
Що ж, може б, показали?
У них ви малювали,
Мабуть, оті струмки,
Та, звісно вже, волошки,
Лісочки, вітерочки,
Ягняток і квітки...»

О Дельвіг! музи строгу
Вказали путь мені;
Чи ж ти мою тривогу
Примножить хочеш? Ні!
Поміж Морфея й ліні
Сню, безтурботний, нині;
Іще хоч рік один
Дозволь полінуватись,
Безділлям навтішатись,
Я, справді ж, ліні син! —
А там, нема й охоти,
А візьмуть вже турботи
З боків усіх в полон,
Забути змусять сон,
З газетярами стятись,
З журналом торгуватись,
Графовим милуватись...
Помилуй, Аполлон!


Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>