О.С. Пушкін. До сестри
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах >Том 1 >До сестри

 

До сестри


Ти хочеш, друже вірний,
Щоб я тебе зустрів,
З тобою мову вів,
Заграв на лірі мирній,
Велінню мрій покірний,
Покинув монастир,
Де в тихий час вечірній
Цей світ, безмежний вшир,
У темінь опустився
І в пустині глухій
З похмурістю здружився
У тиші мовчазній... *
………………………………..
Прудкіше від стріли
Я над Неву прилину
Обнять тебе, єдину,
З якою ми зросли,
І, як співець Людмили,
Невільник мрії милий,
Я, вдома тут як тут,
Несу тобі не злато
(Чернець я небагатий),
В дарунок віршів жмут.

Зайшовши у диванну,
Хоча б у мріях я,
О, як тебе застану,
Улюблена моя?
Чим серце заповняєш
У вечір золотий?
Жан-Жака там читаєш,
А чи Жанлісу ти?
Чи з різвим Гамільтоном
Смієшся, друже мій,
Чи з Греєм і Томсоном
Пливеш на крилах мрій
У поле, де з діброви
На діл вітрець летить,
Де чути лісу мову,
Де владно і громово
Із гір потік шумить?
Чи моську постарілу,
В подушках посивілу,
Закутавши у шаль,
Голубиш, і до неї
Запрошуєш Морфея?
Чи дивишся у даль,
Задумлива Світлана
На невських берегах?
Чи звучним фортеп'яно,
Під рук грайливий мах,
Моцарта оживляєш?
Чи тони повторяєш
Піччіні і Рамо?

І от я вже з тобою,
І радість ми п'ємо.
Душею молодою
Твій друг, як день, розквіт.
Забуті дні розлуки,
Дні жалю і розпуки,
Журби пропав і слід.

Ой леле, це лиш мрії!
В сумнім монастирі
При свічці, що тьмяніє,
Я сам пишу сестрі.
В кімнаті хмурій тихо:
Дверей не відчинить,
Мовчання, ворог втіхи,
Вартуючи, стоїть!
Ослінець необбитий,
Хитка постіль моя,
Водою ківш налитий,—
Це все, що бачу я
Завжди перед собою,
Розбуджений від сна.
Фантазіє, тобою
Багатий я; одна
Несеш ти в час натхненний
Мене до Іпокрени,
Богине чарівна.

А що було б зі мною
Без тебе, друже мій?
Знайомий з суєтою,
Шукав я втіху в ній.
І ось я, долі грою
Закинутий у тінь
Німотних цих склепінь,
Немов над тиху Лету,
Де згаснути поету,
І чую скрип воріт,
Зачинених за мною,
Краса життя і світ
Оповилися млою!..
Дивлюсь, у цвіті літ,
Як в'язень із темниці
На сяйво зоряниці.
Чи сяйво, як привіт
Від сонця золотого,
Проникне у вікно?..
Та серця молодого
Не радує воно.
Чи пізньою порою,
Як промінь в небесах,
Повитих чорнотою,
У хмарах погаса,—
З нудьгою зустрічаю
Похмурі тіні я,
Зітханням проводжаю
Відхід ясного дня!..
Заплаканий і кроткий,
Перебираю чотки.

Та час вершить політ,
І з кам'яних воріт
Впадуть, впадуть затвори,
І в пишний Петроград
Через долини, гори
Вернуся я назад;
Примчу я, хмуру тишу
І келію залишу,
Поля, сади свої;
Під стіл клобук, верига —
І прилетить розстрига
В обійми у твої.


* Після цього рядка декілька рядків не збереглось.


Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>