О.С. Пушкін. Блаженство
О. С. Пушкін. Зібрання творів в чотирьох томах > Том 1 >Блаженство

 

Блаженство



У діброві тихій, тьмяній,
Де в густій траві духмяній
Світлий пробіга струмок,
Уночі грав на сопілці
Про кохання пастушок;
І вторила, з грою в спілці,
Трелям — лагідна луна...

Враз із глибини печери
Учень Вакха і Венери,
Жвавих фавнів старшина,
Син Ерміїв вирина.
Роги розами повито,
Чорні кучері — плющем;
Козячий — вином налито
Міх в Сатира за плечем.
Бог лісний, в дугу зігнувшись,
Сперсь на костур, звукам рад;
До куща десь пригорнувшись,
Прислухався до рулад,
Рухав головою влад.

«Дні, що весело спливали,
(Грав пастух на журний тон)
Чом лиш мрія ви, лиш сон?
Чом, як тінь, з очей пропали,
Зникли в млі нічних запон?

Ах! коли нічну завісу
Місяць блиском обсипав,
Як у темну вогкість лісу,
Що в солодкій тиші спав,
З Хлоєю, рука з рукою,
Йшли ми, ніжні й молоді, —
Хто зрівнятись міг зі мною?
Хлої друг я був тоді!

А тепер життя — могила,
Білий світ набрид мені,
І струмок, і гай—сумні...
Хлоє — зрадила ти, мила!..
Милим був я в давні дні!..»

Змовк співець у ту хвилину,
Стало тихо у гаю,
Лиш струмок веде незмінну
Ніжну співанку свою
Та погойдує билину,
Легко віючи, зефір...
Залишивши тінь густую,
Враз з'являється Сатир.
Чашу дружби круговую
Повнить пінявим винцем,
І з усміхненим лицем
Мовить: «Друже, серцем хворий,
Подивись, як сік прозорий,
Ось, при місяці, блищить!
Випий чашу тільки — вмить
Будеш ти йому подібний.
Вір, що сум нам не потрібний.
Краще, краще веселись,
В горі з Бахусом дружись!»
І пастух взяв чашу в руки,
Разом вихилив до дна.
О могутній чар вина!
Хто зна, де поділись муки,
Враз душевний сум розтав;
До фіала лиш припав,
В ту ж хвилину все змінилось,
Все в природі оживилось,
Вже юнак — у мріях-снах!
Щоб прогнати зовсім тугу,
Налива він чашу другу;
П'є і третю... та в очах
Світ пітьмою оповився —
І нещасний... утомився.
Хилячи чоло ясне,
«Ти навчи, Сатир, мене,—
Пастушок, зітхнувши, каже,—
Як збороти сум цей вражий,
Як щасливо в світі жить?
Я не в силах вічно пить».—
«Слухай, любий, дам пораду,
Як відгонити досаду:
Втіхи мить, що п'єш до дна,
Вік лови — вся суть в цім слові:
Де ж те щастя без любові?
Де ж веселість без вина?
Тож з похмілля, по цій мові,
З Купідоном помирись,
Геть забудь про кривди-біди,
І в обіймах у Доріди
Знову втіхою сп'янись!»


Зміст 4-х томника
Зміст 1-го тому
Примітки до 1-го тому
Оригінал твору


Бібліотека ім. О. С. Пушкіна (м. Київ).
А.С. Пушкин. Полное собрание сочинений в десяти томах

 

return_links(); BufConvert(); ?>