Море – одне з надзвичайних див природи. Воно буває спокійним, лагідним, а буває грізним, небезпечним. Багато невідомих таємниць зберігають морські простори. Багато поетів зверталося до образу моря в своїх творах. Вперше море оспівували античні автори. З розвитком літератури змінювався і розвивався образ моря в поезії. Особливо важливе значення він набув у поетів-романтиків: образ моря символізував ідеал романтичної свободи.
Олександр Сергійович Пушкін нерідко в своїй творчості звертався до образа моря. В поезії О.С. Пушкіна є комплекс образів, за допомогою яких море асоціюється з водним простором, стихією.
В душі і свідомості О.С. Пушкіна мандри по Криму з сім’єю Раєвських у 1820 році залишили глибокий слід. За кілька тижнів він побував у Керчі, Феодосії, Гурзуфі, Бахчисараї, Сімферополі. Перебування в Криму, не дивлячись на його короткотерміновість, відіграло велику роль в житті і поезії Пушкіна: з цього часу беруть початок багато творчих задумів і вражень, які потім будуть розроблятися і трансформуватися в свідомості поета. Особливо треба відзначити, що море як частина ландшафту, або як стихія, або як могутня розумова істота присутнє в пушкінських казках.
В поезії О.С. Пушкіна море описане всебічно і як могутня водна стихія, і як великий водний простір, і як жива істота. Море у Пушкіна – це символ волі і недосяжного щастя.
