Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту

ДИТЯЧИЙ ВІДДІЛ
ЦПРБ ім. О.С.ПУШКІНА

Головна сторінка
ЦБС

Фотогалерея

Наші координати

Як записатись

Правила користування


Пошук по сайту

 

Клочко Олександра, 5 років

« ПРИГОДИ БАБИ ЯГИ »

 Вранці Баба Яга проснулась із твердим наміром зробити щось хороше і взагалі стати хорошою, щоб було багато друзів, бо щось з нею діти не хотіли гратися. Боялись її чи що? День був погожий, сонячний. Баба Яга умилась, причесалась, почистила зубки, сіла у ступу, махнула мітлою і полетіла.

З чого почати, не прийшлось довго думати. Трохи відлетівши від своєї хатини Баба Яга побачила, що у ступі біля неї сидить ще зовсім мале розкуйовджене пташеня. Коли вона пролітала повз дерево, воно напевне упало з гілки.

- О, що за гості зранку і без запрошення? Ти хто такий? - запитала Баба Яга.

- Хіба не бачиш? Я Микитоша. Пташеня хоч було ще зовсім мале виявилось дуже сміливе і розповіло про те, що загубилось і не знає де його гніздо.

- Вважай, що тобі повезло. Сказала Баба Яга. Допоможу тобі. Головне - знайти твою маму. Давай запитаємо он у того крука.

- Шановний, - звернулась вона до великого птаха, який сидів неподалік на дереві, - чи не бачили ви маму цього пташеняти?»

Крук розплющив очі, повільно повернув голову і поважно заговорив. Він розповів, що вранці у їхньому лісі пронеслась сильна буря, яка вихором підхопила багато птахів, потрощила дерева і завдала іншої шкоди. Старий крук згадав, що колись чув подібну історію. І що це не інакше, як витівка злого чаклуна Мегери, який живе за тридев’ять лісів, за тридев’ять морів у Малиновій поляні. І Визволити маму пташеняти буде непросто, бо чаклун хитрий і підступний.

- Оце так історія, - сказала Баба Яга . Я усіх чаклунів знаю, але про такого не чула. Та й в книжці моїй про нього нічого не сказано.

- Ідіть до сови, - порадив крук, - вона прочитала багато книжок і все знає. Може вона чим допоможе.

Почувши таку розповідь, Микитоша трохи розгубився .

- Не журися малий, знайдемо ми твою маму. Заспокоїла його Баба Яга. Раз я пообіцяла допомогти, то слова свого дотримаю. Давай залетимо до сови, може вона що мудре підкаже.

Вперше в житті за багато років Баба Яга допомагала другові. Правда він був замалий і ще майже нічого не вмів робити, але то не мало ніякого значення .

Відома на весь ліс своєю мудрістю сова жила в дуплі старого розлогого дуба і вже готувалась до сну, бо сови сплять вдень.

Баба Яга з пташеням чемно привіталися і попросили допомогти. Сова трохи подумала і сказала: «Я знаю про Мегеру. Це чаклун нового покоління. І чари у нього непрості. Він напускає на дітей, звірів, птахів, ну словом, усіх хто йому попадеться, ліньки. Тоді всі стають сонними, не хочуть нічого робити, не слухають батьків, капризують, а Мегера тим часом забирає у них сили і стає дуже могутнім. А коли вже нападуть на кого ті ліньки, то потрібно самому себе рятувати. Сказати «Я вас ліньки не боюсь. Ідіть геть!» І сміливо приступати до якоїсь роботи. Хто що уміє те і робить. Добре, що ви звернулись до мене, - продовжувала сова, - бо звичайні заклинання проти чаклуна не діють. Чула я про те, як боротись із ним можна. Так і бути розповім вам, бо вам же маму потрібно рятувати. Як же тут не допомогти? Боїться Мегера веселого сміху, безкорисної допомоги, вірної дружби. А ще кажуть, що дуже боїться він часнику, який усі мікроби убиває та й із злими силами допомагає боротися.»

Наші герої подякували сові і сіли радитись що їм робити далі.

- Якби нам десь того часнику роздобути ,- сказав Микитоша.

- Так я в цьому році зимовий часник садила. У мене на огороді уже гарний виріс. Можна накопати, - відповіла Баба Яга.

- Бабусю, давай з корінчиками накопаємо, щоб посадити у царстві Мегери, щоб назавжди його здолати!

- Добре. Посадимо.

Зібравши усе необхідне, підготувавши ступу до далекої дороги Баба Яга з Микитошею вирушили до Малинової поляни. Летіли через ліси, через моря , через гори і пустині. Дорога виявилась далека. Та ступа в Баби Яги була хороша -швидкісна. Долетіли добре. Приземлились на краєчку лісу. Уже вечоріло. Трохи відпочили і роздивились навкруги. Повсюди росло багато кущів малини із соковитими пахучими ягодами. Микитоші захотілось скуштувати їх. Але Баба Яга зупинила його. Малина могли бути зачарована. Дістали свій вузлик з їжею і пообідали.

  • Так як ми уже у царстві Мегери, потрібно бути дуже обережними і пильними. Сказала Баба Яга. Давай ми тут і часничку посадимо . Допомога нам не помішає. Так і зробили. Посадили, полили і землею пригорнули. Далі часу гаяти не стали, полетіли до високого палацу, який виднівся з – поміж дерев. Навкруги стояла незвична тиша. Ворота були зачинені.

-Я знаю, що чарівники перед сном ходять на прогулянку. Розмірковувала Баба Яга. От якби нам у замку де буде проходити Мегера покласти часник. Микитошо, ти малий і ще зовсім непомітний. Потрібно тобі у розвідку полетіти і в саду по самій красивій доріжці непомітно розкласти під кущиками цю чудодійну рослину. Чаклун буде прогулюватись і вдихне запах часнику. Тільки дивись, ні до чого не торкайсь, на гіллячки не сідай, бо може здійнятись паніка.

Пташеня літати уже вміло. взяло пучечок часнику і полетіло через огорожу. Баба Яга дуже хвилювалась, бо воно було ще зовсім мале, недосвідчене. Але за кілька хвилин Микитоша повернувся:

- Бабусю я все зробив як ти казала, - прощебетав він.

-Молодець. А зараз трішки зачекаймо. Вечір уже настає

Чекати довго не довелося. За огорожею, у замку незабаром почулось якесь шарудіння, крики, переполох . « Чарівник раптово занедужав,- чути було голоси.

- Не інакше, як часникового запаху дихнув А тепер поки вони не отямились летимо шукати твою мама, - сказала Баба Яга.

Вони швиденько сіли в ступу і перелетіли через високу огорожу. Мабуть птахи були в палаці десь у клітці. Наші герої непомітно підлітали до вікон і заглядали всередину кімнат. У великому залі стояла простора клітка, а в ній було багато якихось сонних і похнюплених птахів. Микитоша пильно придивився. Серце у нього стукало так швидко і голосно, що здавалось чути було у всьому палаці. . Лише за кілька метрів від нього разом з усіма птахами в клітці була його мама.

В цей час двері у зал відкрилися і зайшов доглядальник за птахами. Він поставив воду і їжу і сказав, щоб їли швидко, бо чарівник раптово захворів і зараз усіх птахів наказано доставити до пана Мегери.

- Ти бач як наш часник діє. Розмірковувала Баба Яга. От якби ще дати подихати ним тому поганцю . Але ж як ?

- А що коли птахам у клітку покласти? Клітку ж зараз будуть нести до чаклуна запропонувало пташеня .

- Правильно, Микитошо. Та ще й пам ’ ятаєш, що казала сова про ліньки. Не інакше як Мегера напустив їх на птахів. Вони якісь не такі сидять у клітці. Потрібно їм сказати, щоб ліньки проганяли і веселі були. Бо дуже чаклун сміху і радості боїться.

Баба Яга не встигла ще договорити. Як пташеня неначе реактивне схопило пучечок часнику і миттю через відчинену квартирку перелетіло до залу і тихенько підлетіло до клітки. Ніхто на нього і не звернув увагу крім однієї пташини. Невеличка сіра пташечка з жовтою шийкою і пухнастим пір’ячком наче прокинулася від сну. Швидше за все, вона щось відчула, ніж побачила і оглянулася. Позаду неї був її синок - її Микитоша, маленьке пташеня, яке прилетіло із далекого рідного краю до здавалося б всемогутнього чарівника визволяти її. В будь-яку хвилину він міг і сам загинути. З великих маминих очей покотились сльози. Микитоша ж не розгубився. Він зробив її якийсь знак і швиденько передав рослини, які зразу ж і заховали в невеличкому будиночку для птахів Лише кілька хвилин він тихенько розповідав щось птахам. Що саме Бабі Язі через вікно не було чути. За дверима почулись кроки. Наш герой ледве встиг відлетіти від клітки і сісти на картині, як зайшли вартові і винесли клітку. Коли всі розійшлися Микитоша повернувся до Баби Яги і вони тихенько в ступі знову почали підлітати до вікон і непомітно заглядати всередину. Потрібно було знайти , куди понесли клітку з птахами. Та несподівано ступа зупинилась.

- Що за маячня? Чому це ми зависли? Нас наче хтось тримає. Захвилювалась Баба Яга

- Ми приклеїлись до величезної павутини.

-Так, диви яка тоненька, міцна і непомітна. Зараз я її мітлою обірву.

Баба Яга розмахнулася щосили, і вдарила мітлою по павутині. Це не допомогло мітла тільки приклеїлась. Не подіяли і заклинання. Павутина не рвалась. Ступа висіла у повітрі та ще й до того спрацювала сигналізація і відусюди почали летіти охоронці-дракони, які голосно кричали і дихали вогнем. Наші герої опинились у пастці.

А Тим часом стали відбуватися дивні речі. Величезний палац загудів, затрусився і швидко почав зменшуватись і ставав схожим на іграшковий. Всі будівлі почали танути і невдовзі зовсім зникли. Ступа з павутиною опускалась на землю. Охоронці-дракони зменшились і перетворились на жуків-рогачів. На місці, де був палац серед великої красивої лісової галявини сиділа зграя птахів, а перед ними бігали якісь комашки. Найбільшим серед них був травневий хрущ. Він поважно походжав між рештою комашок і неначе щось командував ними, але його ніхто не слухав. Усі розбігалися в своїх справах.

Павутина зникла і ступа знову могла летіти. Але не встигли Баба Яга з Микитошею оговтатись, як на них налетіла уся зграя птахів з галявини. Усі хотіли обійняти і пригорнутись до них. Пташеня нарешті знайшло свою маму. Радості не було меж. І коли всі вже трохи заспокоїлись , то птахи наперебій почали розповідати:

-З тих пір, як це поганисько перенесло нас у свій палац він постійно кричав до нас і залякував нас. А ми боялися і плакали. Коли Мегера бачив наші сльози він дуже радів і ставав ще більшим і злішим.

- Микитошо, ми все зробили як ти казав. Усі набрались рішучості і повірили, що ми самі можемо здолати злого Мегеру. Ми домовились і всі разом заспівали пісень про дружбу, про любов, про рідний край. А ще ми сміялись, жартували і перестали боятися.

- Злий чаклун не сподівався таке почути. Він почервонів від гніву, дуже розлютився і почав чихати. Ми тоді ще винесли з нашого будиночку часник. Мегера відчув його запах надувся , як куля, і луснув, а на тому місці, де він стояв повзав звичайний травневий хрущ. А слуги перетворились на різних комах, мух і тарганів.

- Це означає, що ми вільні і можемо летіти додому. Чаклуна більше немає.
- Ура! Ура! Ура! Ми вільні закричало усе товариство.

- Як же нам дорогу знайти? Сюди нас вихором занесло. Куди летіти? - захвилювались птахи.

-Я знаю! Промовила Баба Яга. У мене в ступі навігатор стоїть. Дорогу знайдемо. Летіти будемо на супершвидкості, так що усі до мене в ступу. І тут усе птаство, неначе за помахом чарівної палички, за кілька секунд розмістилось на Бабі Язі і біля неї. Птахів було багато так що Їм довелося тісно притулитись одне до одного і міцно триматись.

Баба Яга стала схожою на велике Бабоягинське дерево з багатьма частинками – листочкоптахами. Попередніми лишились лише очі, хоча і вони дуже змінились – стали якось по-особливому красиві і випромінювали щастя.

Баба Яга з Микитошею прилетіли рятувати цих птахів , а виходить спасли вони їх.

- А все почалось з бажання зробити щось хороше, - думала Баба Яга . Це ж кожна наша думка, кожне наше слово, кожне наше діло змінює світ. І ми усі потрібні світові. І немає значення хто ви і якого розміру. Важливо, щоб бажання і помисли ваші були чисті і тоді у вас обов ’ язково все вийде.

Любов і добро всеперемагаючі!

 

Всі твори

 

© 2006- ЦБС Оболонського району, м.Київ