Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту

ДИТЯЧИЙ ВІДДІЛ
ЦПРБ ім. О.С.ПУШКІНА

Головна сторінка
ЦБС

Фотогалерея

Наші координати

Як записатись

Правила користування


Пошук по сайту

 

Грунін Андрій, 11 років

Школа № 219, 5 клас

«ПРИГОДИ У ЗАПОВІДНИКУ»

Одного разу до дядька Степана приїхали в гості двоє його небожів – Іван та Петрик. Степан жив поблизу заповідника та, як підозрювали хлопці, трохи займався браконьєрством. Якось хлопці гуляли біля заповідника і побачили пастки, прикриті гілками та травою. Старший брат сказав:

- Дивися, пастка. Для чого пастки біля заповідника?

- Може, щоб звірі не втекли? - відповів молодший.

- Та ні, це хтось полює на звірів.

- Ой, ні! - раптом вигукнув Петрик і не ворушившись дивився на капкан

- Агов! Агов! Що ти там побачив! - бігав навколо нього Іван.

- Я побачив на пастці значок нашого дядька, пам’ятаєш, як він колись вбив лося? Він знову хоче це зробити!

- Давай відтягнемо їх подалі від цього місця!

Хлопці почали відтягувати пастки. Але у них не виходило, бо капкани були важкими, важили, щонайменше, 20 кілограмів.

Тут старший брат побачив, що до краю лісу підійшло оленя і воно може потрапити до пастки. Зусилля були марними. Ніхто не міг перешкодити оленятку потрапити у капкан. Після того, як оленя втрапило у пастку, слідом за ним з лісу вибігла його мама. Хлопці переживали, щоб вона теж не потрапила у капкан. Але ні! Вона їх проскочила.

Олениха бігала навколо свого дитинчати і думала: «Як же йому допомогти?» Хлопці хотіли звільнити мале оленя, але олениха не підпускала їх близько. Потім Петрик відволік олениху, а Іван зміг звільнити малого. Через декілька стрибків звірі були вже далеко, а брати махали їм услід. Старший мовив:

- Бувайте, будьте обережними!

- І не потрапляйте в пастки, - додав молодший.

Дома на них чекав сердитий дядько Степан. Побачивши небожів почав на них кричати:

- Дурні! Для чого ви звільнили оленя?!

Він їх покарав і тиждень не відпускав гуляти. Але діти всеодно якось примудрялися тікати з дому, щоб подивитися, чи нема біля лісу нових пасток. Через тиждень вони знову пішли до лісу.

Хлопці зайшли далеко від будинку і раптом побачили вовка. Вони почали тікати, але тут же опинилися біля скелі. На них чекала неминуча смерть – або від каміння, яке могло впасти згори, або їх міг загризти вовк. Здавалося порятунку нема, аж ось з лісу вибіг дядько Степан. Він біг з сокирою в руках і був готовий до бійки. Він жбурнув і вовка сокиру, і той, злякавшись, втік.

- Я рубав дрова, аж раптом чую ваш крик,-сказав відхекуючись дядько Степан, - навіть якщо я полюю на тварин, і нагримав на вас, я нікому не дам вас кривдити.

Потім прибігла олениха. Вона хотіла напасти на дядька за те, що він хотів скривдити її дитину, але Степан дав обіцянку ніколи не ображати тварин. Після цих слів він підійшов та погладив олениху. І в її розумних та добрих очах можна було прочитати, що вона повірила цим словам.

 

Всі твори

 

© 2006- ЦБС Оболонського району, м.Київ