Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту // Головна сторінка ЦБС // ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна
     

 


 
 
 
 

Нові надходження

 

 


 
 
 
 

 

 


Пошук по сайту

 

 

       
 

Заходи

2019 рік

Червень

(Кн. виставка)

Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та надії.

Це свято було запроваджено в листопаді 1949 року рішенням сесії Міжнародної демократичної федерації жінок. І вже більше 55 років в європейських країнах цей день став символом боротьби за права дітей. В Україні День захисту дітей встановлений в 1998 році Наказом Президента України.

Міжнародний день захисту дітей - це, перш за все, нагадування дорослим про необхідність дотримання прав дітей на життя, на свободу думки і релігії, на освіту, відпочинок і дозвілля, на захист від фізичного і психологічного насильства, на захист від експлуатації дитячої праці як необхідних умов для формування гуманного і справедливого суспільства.

Діти - це найдорожчий скарб, радість та майбутнє. Саме тому обов'язок родини, школи, органів влади та громадськості подбати про всебічний розвиток інтересів та здібностей української юні, забезпечити їй належний рівень виховання і дотримання прав дитини. Водночас це і свято тих, хто завжди поруч із дітьми, хто піклується про них та допомагає їм.

Дитинство - це чудова пора сподівань на прекрасне життя та здійснення мрій.

"Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості."

(В. Сухомлинський)

(Кн. виставка)

Олександр Сергійович Пушкін (26 травня (6 червня) 1799 - 29 січня (10 лютого) 1837) — російський поет, драматург та прозаїк, реформатор і творець сучасної російської літературної мови, автор критичних та історичних творів ("Євгеній Онєгін", "Капітанська дочка", "Дубровський" та багатьох інших.

Пушкін вважається визначним чи найвизначнішим російським письменником, його тексти розглядаються як найпрестижніший зразок російської літератури. Пушкіна ще за життя називали генієм, і з другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом» (не тільки сучасності, але й усіх часів).

«…И забываю мир — и в сладкой тишине

Я сладко усыплен моим воображеньем,

И пробуждается поэзия во мне:

Душа стесняется лирическим волненьем,

Трепещет и звучит, и ищет, как во сне,

Излиться наконец свободным проявленьем —

И тут ко мне идет незримый рой гостей,

Знакомцы давние, плоды мечты моей.

И мысли в голове волнуются в отваге,

И рифмы легкие навстречу им бегут,

И пальцы просятся к перу, перо к бумаге,

Минута — и стихи свободно потекут…»

(О. С. Пушкін)

(Бесіда)

Кавабата Ясунарі (1899 - 1972) — японський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1968 року. Проза Кавабати м'яка, лірична, сповнена тонких нюансів, отримала широке визнання і популярність у всьому світі. Кавабата отримав Нобелівську премію першим із японських письменників.

Основні твори: «Танцівниця з Ідзу» (1926), «Веселі дівчата з Асакуса» (1929), «Країна снігу» (1937), «Тисяча журавлів» (1951), «Стогін гори» (1953).

Для Кавабати є характерним відтворення внутрішніх переживань людини, заглиблення у сфери свідомого і підсвідомого. Стильовою домінантою його творів є витончена простота й водночас аристократизм, вишуканість. Твори Кавабати насичені багатозначними символами. Письменник відтворює звичайні речі на рівні «замилування» ними — він переконаний, що в природі не буває нічого неприємного, кожен її порух, кожен цикл сповнений краси і гармонії. «Тисяча журавлів» — один з найкращих творів Кавабати. Твір сповнений національної етики й естетики. Події розвиваються на тлі чайної церемонії (традиційно пов’язаної з очищенням душі від буденних клопотів), під час якої персонажі замислюються над сенсом життя, над проблемою єдності людей, відчувають гармонію людини і природи.

«Споглядання краси пробуджує сильне почуття жалю і любові до людей.»

«Іноді ми дуже страждаємо, але проходить час, і минуле з усіма його стражданнями стає нам дорогим.»

«Зробити щасливим хоча б одну людину - значить зробити щасливим себе.»

(Ясунарі Кавабата)

(Тем. полиця)

День Святої Трійці (П'ятдесятниця, День Зіслання Святого Духа, Зелена неділя — п'ятдесятий день) — одне з головних християнських свят, яке у православ'ї входить до числа дванадесятих свят. 

Свою назву свято отримало на честь сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса. Таким чином це свято нагадує про св. Трійцю, три відомі прояви, лики (іпостасі) Всевишнього — у вигляді Бога-Отця, у вигляді Бога-Сина і у вигляді Бога-Святого Духа.

"На Трійцю,чи Зелені Свята

в теплі купається земля.

Прибралась рясно наша хата

в зелене липове гілля."

(Бесіда) 

Василь Володимирович Биков (1924 - 2003)— білоруський письменник, автор романів, повістей та оповідань, переважно про Другу світову війну.

 

 

Провідною темою творчості письменника стала війна: випробування людського характеру трагічними обставинами, щоденний героїзм простої людини переважно в драматичних і трагічних ситуаціях на фронті, у партизанській та підпільній боротьбі, які автор змальовує з глибоким знанням фронтового побуту й психології солдата, з проникненням у внутрішній світ героїв і дослідженням джерел їхньої мужності та нескореності.

Дослідники відзначають один із його перших творів — героїко-пригодницьку повість «Останній боєць» (1958 р.). Далі були повісті «Журавлиний крик» (1960 р.), «Зрада» (1961 р.), «Третя ракета» (1962 р.), «Альпійська балада» (1964 р.), «Пастка» (1964 р.), «Мертвим не боляче» (1965 р.), «Проклята висота» (1968 р).

Твори Бикова наповнені глибоким філософським змістом, підкресленим трагізмом, оголеністю морально-етичних. конфліктів, що розкриваються в напруженій, суворій і точній манері оповіді. В ідейно-художній структурі творів істотну роль відіграє смерть їхніх головних героїв (молодих офіцерів і солдатів), для яких людяність, сумління, справедливість вищі навіть за життя, бо без них воно втрачало сенс і ставало ганьбою. Лейтмотивом більшості творів Бикова є віра в невичерпні духовні можливості людини, ненависть до підлості, брехні, зрадництва.

Повісті та оповідання Василя Бикова просякнуті жорстокою правдою тих неясних років, він не боявся відходити від ідеологічних ярликів, за що піддавався гонінням і цькування.

«Від уміння жити за законами совісті багато що залежить у наш нелегкий час. Жити гідно не легко, проте людина може залишатися людиною і рід людський зможе вижити лише за умов, якщо кожен шануватиме високі поняття моралі».

«Про війну, якою б важкою вона не була, треба писати правду і всю правду, якою б вона не була гіркою.»

«Війна дивно сліпа до людей і далеко не за заслугами розпоряджається їх життями.»

(Василь Биков)

(Бесіда) 

Ден Браун (нар. в 1964 р.) — американський письменник, журналіст, музикант, більше відомий як автор кріптоісторичних романів.

У 1998 році письменник, якого завжди цікавили філософія, історія релігії, криптографія та таємні організації, опублікував свій перший роман-трилер — «Цифрова фортеця», який швидко став бестселером серед користувачів інтернету. Роман розповідає про тонкі межі між громадянською свободою та національною безпекою. Подальші його твори також створювалися на «стику жанрів»: у 2000 році світ побачив інтелектуальний конспірологічний детектив «Ангели і демони». У 2001 році вийшов трилер «Точка обману», що порушує проблему моральності в політиці та національній безпеці. У 2003 році пригоди професора Роберта Ленгдона з «Ангелів і демонів» були продовжені романом «Код да Вінчі» — у перший же день після публікації було продано понад 6 тисяч екземплярів. За перший тиждень продажів роман «Код да Вінчі» посів перше місце в списку Нью-Йоркських бестселерів. Пізніше став хітом № 1 у всіх великих рейтингах бестселерів в країні. У травні 2006 у світ вийшла екранізація роману. У вересні 2009 року було опубліковано роман «Втрачений символ», що відкрив завісу таємниці над масонським минулим Америки і став третім романом про Роберта Ленгдона. У травні 2013 року вийшла четверта частина з цієї серії — «Інферно». В 2017 році – роман «Джерело». Ці книги перекладені на більш ніж 40 мов та продані у кількості близько 90 мільйонів екземплярів (на 2009 рік). Головний герой цих книг — Роберт Ленґдон, головна тема — історія та християнство, і, як результат, до них ставляться по-різному. Браун на своєму сайті зазначає, що його твори не є антихристиянськими, а його «Код да Вінчі» — «розважальна історія, яка сприяє духовному обговоренню і дискусії».

Твори Дена Брауна перекладені на багато мов, багато разів екранізувалися, а шум навколо деяких висловлених ним псевдоісторичних теорій не вщухає досі. Всі книги Дена Брауна є світовими бестселерами і користуються великою популярністю серед читачів. Письменник заявляє, що описані в його творах події засновані виключно на реальних історичних фактах, що і викликає хвилю дискусій серед істориків і релігієзнавців. Але читати книги Дена Брауна стоїть не стільки заради історичної достовірності, скільки заради захоплюючого детективного сюжету, складних інтриг і захоплюючих дій. У творах Дена Брауна тісно переплітаються реальні і вигадані факти. Саме це робить літературу американського письменника і журналіста такою популярною далеко за межами рідних США. Кожна новинка Дена Брауна незмінно користується успіхом і стає бестселером.

«Моя мета - створити роман, в якому будуть в правильних пропорціях присутні дивовижні факти, екзотичні місця дії і захоплюючі дух змови. Коли я чую, що читач не може відірватися від моєї книги, поки не дочитає до кінця, я розумію, що домігся, чого хотів.»

«Жити в світі, не прагнучи зрозуміти його зміст, - все одно що ходити по величезній бібліотеці і не чіпати книги.»

«Можливо все; на неможливе просто потрібно більше часу.»

(Ден Браун)

(Тем. полиця) 

Анна Андріївна Ахматова (Горенко) (1889 - 1966) — російська поетеса, родом з України, представниця акмеїзму. Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна» (Італія, 1962). Почесний доктор літератури Оксфордського університету (Велика Британія)

У 21 рік вийшла заміж за поета Миколу Гумільова, разом із ним почала працювати в акмеїстичному літературному угрупованні «Цех поетів», здійснила подорож Францією та Італією. З 1912 року, протягом десяти наступних, вийшло друком п’ять поетичних збірок — «Вечір», «Чотки», «Біла зграя», «Подорожник» та «Anno Domini». Після жовтневої революції, незважаючи на критичне до неї ставлення, поетеса залишилася в Росії, хоча багато її друзів емігрували й кликали її із собою.

Характерними рисами творчості Ахматової можна назвати вірність моральним засадам буття, тонке розуміння психології почуття, осмислення трагедій ХХ сторіччя, що пов'язане з особистими переживаннями, тяжіння до класичного стилю поетичної мови.

Її ранні вірші були пройняті індивідуалістичними мотивами. Пізніше написала ряд патріотичних віршів, цикли поезій: «Іва» (1940), «Ташкентські вірші» (1942—1944), «Слава миру» (1950).

1962 року була завершена «Поема без героя» — духовний заповіт і вершинне досягнення поетеси. 1964 року літературна праця А. Ахматової була відзначена престижною італійською премією, а через рік Анну Андріївну обрали почесним доктором Оксфордського університету

Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема — це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір». У 1958 році А. Ахматова переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка «Зів'яле листя».

"Ржавіє золото, і зотліває сталь,

І мармур кришиться — до смерті все готово.

Всього тривкіше на землі — печаль,

А довговічніш — царственнеє Слово".

( Переклад Валерія Лисенка )

«Добре вихований не ображає іншого по незручності. Він ображає тільки навмисно».

«Всі ми трохи у життя в гостях. Життя - це тільки звичка».

«Немає нічого більш корисного для нервів, ніж побувати там, де ніколи не був».

«Чоловіки, ви думаєте жінки люблять красенів або героїв? Ні, вони люблять тих, хто про них піклується".

(Анна Ахматова)

(Тем. перегляд) 

26 червня - Міжнародний день боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу. 

 

 

Історія боротьби з наркотиками в світі нараховує близько ста років. У лютому 1909 року відбулося засідання Шанхайської опіумної комісії у складі 13 країн. Міжнародне співтовариство намагалося знайти методи обмеження ввезення наркотичних засобів із азіатських країн. Але навіть через століття людство далеко від вирішення цієї глобальної проблеми. Цей день відзначають з 1987 року. Тоді, 26 червня, Генасамблея ООН затвердила рішення про заснування Міжнародного дня боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу. Ця подія символізує єдність країн у досягненні мети щодо створення суспільства, вільного від наркотиків.З кожним роком цивілізовані країни все більше страждають від ввезення наркотиків із неблагополучних держав. Боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів — один із основних напрямків правової діяльності міжнародних організацій.

"Кислота пропалює мозок,

Що підпалений був,

Вже давно, і не раз...

Так навіщо вживати цю дозу?

Доза щастя чи горя?!

На все є свій час...

Якщо в даний момент - ейфорія,

Псевдорадість,

Енергія тіло трясе!..

То пізніше, раптово - шизофренія...

Чи рак мозку...

Чи крові...

Чи шлунку...

І все..."

(Тем. перегляд) 

28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України. 

 

Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни - першу Конституцію незалежної української держави. Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

"Я — українець. Є у мене право

На рідну мову та свою державу,

На гордий прапор золотисто-синій,

На щастя жити у такій країні."

 

 

 
       
 
   

 
 
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

return_links(); ?>