Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту // Головна сторінка ЦБС // ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна
     

 


 
 
 
 

Нові надходження

 

 


 
 
 
 

 

 


Пошук по сайту

 

 

       
 

Заходи

2019 рік

Травень

(Бесіда) 

Джером Клапка Джером (1859 - 1927) — англійський письменник і гуморист, працював на постійній основі в журналі «Панч», а також редагував журнали «Ледар» і «Сьогодні». Найбільш відомі роботи - «Троє в човні, не рахуючи собаки», «Троє на велосипедах»

На рахунку письменника проза і віршовані твори. Окреме місце в його кар'єрі займали п'єси. «Барбару», написану в 1885-му році, тепло прийняли на театральних підмостках Америки й Великобританії. Успіхом користувалася «Міс Гоббс». Твір «Мешканець з третього поверху» часто стверджували до постановки, хоча воно і не здобуло схвалення критиків. Письменникові подобалася робота драматурга, і він охоче творив для театру.

Збірки оповідань «Історії, розказані після вечері» та «Морське місто й інші історії про привидів» об'єднали в собі містичний початок, хоррор і фентезі, представивши Джерома К. Джерома з іншого боку. Після війни видали роман «Антоні Джон» і мемуари літератора «Моє життя та епоха», які коментували його біографію.

За життя був найбільш відомим англійським гумористом і одним з найбільш друкованих англомовних письменників. Відмітна риса творчості: здатність отримувати комізм з найпростіших життєвих положень.

«Більшість із нас схожі на того півня, який уявляв, що сонце встає щоранку єдине для того, аби послухати, як він співає».

«Він охоче бере найважчий тягар і не ремствуючи скидає його на чужі плечі».

«Усе здається привабливим крізь зм'якшуючий серпанок часу».

(Джером К. Джером)

(Кн. виставка) 

8 травня - День пам’яті та примирення

9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

День пам'яті та примирення - пам'ятний день в Україні, що відзначається щороку 8 травня в річницю Перемоги над нацизмом у Європі з метою гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні.

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Це свято встановлено як державне внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України проекту закону № 2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років» в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію. Нове свято встановлено на заміну радянському «Дню Перемоги». Саме 9 травня 1945 року (за середньоєвропейським часом 8 травня) вступив в силу «Акт про беззастережну капітуляцію Німецьких збройних сил» який завершив 2-гу світову війну в Європі.

(Бесіда)

Джудіт Макнот (нар. 1944 р.) - американська письменниця, автор любовних романів. Саме Макнот є основоположником жанру історичного любовного роману епохи Регентства.

Письменниця дебютувала в літературі у 1983 році. Романи Джудіт Макнот — захоплива суміш любовної та історичної літератури — завоювали безліч шанувальників. Один з найяскравіших напрямків у її творчості — емоційні, насичені пригодами і палкою пристрастю історичні твори. Перша і у той самий час найвідоміша книга письменниці — «Уїтні, кохана». Ще один напрямок у творчості письменниці — сучасний роман про кохання. У цьому жанрі варто виділити твори «Тріумф ніжності», «Битва бажань» і «Нічні шерехи», які закріпили за нею славу та успіх. Читачі у відгуках про книги Джудіт Макнот відзначають динамічний сюжет, сильні і яскраві жіночі характери. За життям її героїнь стежити настільки цікаво, що складно відірватися від твору до останньої сторінки. Усі книги Джудіт Макнот — цікаві та яскраві. Їхнє читання дозволить прикрасити не один вечір вдома або у відпустці.

«Писати так, щоб спогад про історію залишило слід у серцях читачів і викликало в них посмішку. Тому що справжня причина, чому я пишу - це щоб змусити людей посміхатися. До того часу, поки я можу створювати такі історії, я продовжу писати. У той день коли я не зможу - я перестану. Навіть якщо це буде завтра».

«Кожна пора року таїть обіцянку чогось невідомого, незвичайного, чудового, що обов'язково повинно статися зі мною в один прекрасний день. Взимку ця обіцянка збувається з першим снігом, влітку я чую його в гуркоті грому і бачу в розрядах блискавок, які пронизують хмари. Але ясніше всього я відчуваю це передвістя щастя навесні, коли все навколо чорне і зелене ...»

(Джудіт Макнот)

(Тем. перегляд)

День матері — міжнародне свято. В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. У 1939 свято заборонила радянська влада. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулось в Україну.

Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

"День травневий, день весняний –

Трави й квіти весняні.

Навкруги – куди не глянеш:

Все всміхається мені.

І в таку чудову днину,

Між пташок дзвінких пісень,

В серці кожної людини

Йшов любов’ю Мамин День.

В день такий приносять діти

До мамів любов свою –

В подаруночках і квітах

Кажуть: я тебе люблю".

(С. Кузьменко)

(Кн. виставка)

Панас Мирний (літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка) (1849 — 1920) – український письменник великого епічного таланту, драматург.

 

Його названо корифеєм української прози. Творча спадщина Панаса Мирного представлена романами («Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»), повістями, оповіданнями, новелами, драмою «Лимерівна», комедіями.

Перші твори - вірш "Україні" та оповідання "Лихий попутав", підписані псевдонімом Панас Мирний, письменник опублікував у львівському журналі "Правда" у 1872 році. Оскільки в той час цензура забороняла видавати літературу українською мовою, то і надалі свої твори Панас Мирний публікував за кордоном. Так, наприклад, у 1874 році в журналі "Правда" були надруковані нарис "Подоріжжя од Полтави до Гадячого" та оповідання "П’яниця", а у 1877 році в Женеві - повість "Лихі люди". Трохи пізніше з'явився у пресі роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (Женева, 1880), хоча написаний він був у 1875 році. Тільки з середини 1880-х років твори Панаса Мирного публікуються в Україні.

Літературна спадщина Панаса Мирного характеризує його як майстра слова, який найвищою цінністю художньої творчості вважав правду життя. Прагнення дослідити людську душу в різних життєвих обставинах на основі реалістичного методу зображення сприяло появі певних соціальних типів у творах Панаса Мирного (селянина, поміщика, міщанина). В процесі становлення індивідуальної манери письменника у сфері психологічного аналізу художній світ наповнюється не запрограмованими характерами-типами, а яскравими людськими особистостями. Панас Мирний закономірно за основу обирає проблеми тогочасної дійсності. Це одна з ознак українського реалізму другої половини 19 ст. Художня проза Панаса Мирного належить до класичних зразків української літератури. Її характерними рисами є масштабність реалістичних малюнків, точне відтворення народного побуту, соціальність та психологізм.

«Вся моя слава - Україна, якби їй добра хоч на дрібку зробив, (...) зміг показати безталанну долю людську, високу душу, (...) то і слава моя була б, і надії збулися. Через це я і пишу»

«Легка тому робота... хто її робить по своїй волі».

«Мої очі завжди були чуйні до краси, моє серце - завжди вразливе перед нею».

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

(Панас Мирний)

(Тем. перегляд)

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня.

 

Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх. Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу! У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

«Культура поведінки йде з сім’ї,

Традиції усі й культура слова.

Все закладається у витоках її…

І дуже добре, як сім’я чудова…»

(Н. Красоткіна)

(Кн. виставка)

Оноре де Бальзак (1799-1850) - французький письменник.

Епопея «Людська комедія» з 90 романів і оповідань пов'язана загальним задумом і багатьма персонажами: роман «Невідомий шедевр» (1831), «Шагренева шкіра» (1830-31), «Євгенія Гранде» (1833), «Батько Горіо» (1834 -35), «Цезар Біротто» (1837), «Втрачені ілюзії» (1837-43), «Кузина Бетта» (1846). Епопея Бальзака - грандіозна за широтою охоплення реалістична картина французького суспільства.

Завдяки його завзятим спостереженням за деталями та за невикривлене висвітлення суспільства Бальзака вважають одним із засновників реалізму в європейській літературі. Він відомий за створення багатогранних персонажів, найменші з яких усе одно є складними, морально неоднозначними та цілковито людяними. Неживі об'єкти в його творах теж наділені характером, наприклад, часто описуваний ним Париж набуває людських властивостей.

Найважливішою особливістю творчості Оноре де Бальзака є те, що він не просто залишив нам величезну кількість романів і повістей, він передав нам історію цілого суспільства. Серед героїв його романів — лікарі, стряпчі, судді, державні діячі, повії, лихварі, світські дами та багато інших незабутніх образів. Більшість із них переходять з одного роману в інший, і це надає їм ще більшої реальності і життєвості, а, заодно, і світу, в якому вони мешкають. Ця бальзаківська правдивість інколи просто вражає. Не випадково серед відомих афоризмів письменника є й такий: "Секрет всесвітнього вічного успіху - в правдивості".

«Усе у свій час приходить до тих, хто вміє чекати».

«Життя — це складне, копітке ремесло, і потрібно докласти зусиль, аби йому навчитися».

«Немає принципів, є події; немає законів, є обставини; людина високого польоту сама пристосовується до подій і обставин, щоб керувати ними».

«Ваше серце — це скарб; втратите його — і ви злидень».

«Хто здатний керувати жінкою, здатний керувати державою».

«Почуття – найяскравіша частина нашого життя».

«Талант - це розвиток природних схильностей».

(Оноре де Бальзак)

(Тем. полиця) 

Сер Артур Ігнатіус Конан Дойл (1859 - 1930) — шотландський письменник, відомий перш за все своїми детективним творами про Шерлока Холмса, науково-фантастичним творами про професора Челленджера, а також історичними романи. Крім того, він писав п'єси та вірші.

 

Мандруючи арктичними морями і вирушаючи у плавання уздовж берегів Африки, він плекав задуми своїх майбутніх оповідань. З дитинства великий фантазер і мрійник, письменник Артур Конан Дойл спочатку присвятив себе медицині і деякий час служив корабельним лікарем. Як професійний літератор він проявив себе у тридцять два роки. І хоча до його фантастичних романів про професора Челленджера, історичних повістей і детективних оповідань критика ставилась як до легкого жанру, його Шерлок Холмс і досі залишається найбільш знаменитим і популярним героєм англійської літератури.

Наслідком літературної діяльності Конан Дойля стало сімдесят томів книг. Щоправда, частина з них, публіцистичного характеру, сьогодні втратила свої значення і не може зацікавити сучасного читача, однак решта — художні твори — і тепер читаються із захопленням.

«Ви дивитеся, але ви не спостерігаєте, а це велика різниця».

«Якщо відкинути неможливе, то те, що залишиться, й буде правдою, наскільки б воно не було неймовірним».

«У цьому жорстокому світі найгірше, коли зло коїться розумною людиною».

(Артур Конан Дойль)

(Бесіда) 

Симон Васильович Петлюра (1879 - 1926) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917). Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

За період правління Петлюрою було зроблено кілька реформ, переважно військових. Він сформував армію, яка виступала проти захоплення України Червоною Армією. Проводячи війну з Польщею, програв, після чого емігрував з УНР в 1920 році. Потім з Польщі Петлюра переїхав в Угорщину, Австрію, Швейцарію, Францію. В Парижі 25 травня 1926 року Петлюра був убитий.

Образ головного отамана УНР у новій українській історії став символом боротьби за волю й незалежність України. Саме тому протягом 70 років після вбивства Симона Петлюри радянські спецслужби не переставали шукати в Україні сліди петлюрівщини. Навіть сьогодні багато хто, чий розум і душа були покалічені радянським тоталітарним режимом, намагаються не згадувати імені лідера українського визвольного руху 1917- 1921 років. Петлюра став символом боротьби за незалежність України, довівши, що українців зламати неможливо, їх здатна зупинити тільки смерть від найманого вбивці більшовицької Росії.

Петлюра безмежно вірив в українську державність і висловлював цю віру такими словами: "Ти переможеш, Великий Народе Мученику, і переможеш не для того, щоб підбивати під себе чужі, не наші землі. Ти переможеш для спокійного будування могутньої держави України, для щасливої праці поколінь майбутніх. Спадуть віковічні кайдани з стомлених рук твоїх, спадуть ганебні пута з величної постаті рідної матері – України. Минуть жахливі криваві роки боротьби і невпинна праця синів твоїх загоїть рани кривавої руїни, дасть пишні скарби для всіх народів світу, дасть спокій і щастя Великій, Вільній Самостійній Україні".

(Бесіда) 

Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія - творців слов’янської писемності.

24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій. Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця. В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року і відзначається щорічно 24 травня.

"Слово першим у світі було і є,

Енергетика в нім превелика.

Кожне слово у простір несе своє —

Це не є просто хвиля безлика.

Воно здатне творити добро і зло,

Може знищити і лікувати.

Недарма ж воно в світі першим було,

Воно вміє убити й підняти."

(Н. Красоткіна)

(Бесіда)

День Києва (День міста Київ) — свято, присвячене місту Київ, яке відзначають у останню неділю травня.

 

Київ — столиця України, місто-герой, одне з найбільших і найстаріших міст Європи. Розташований у середній течії Дніпра, у північній Наддніпрянщині. Політичний, соціально-економічний, транспортний та освітньо - науковий центр країни.

За «Повістю минулих літ», Київ заснував полянський князь Кий зі своїми братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Згідно з археологічними даними та писемними джерелами, початок безперервного розвитку Києва датується другою половиною 5 ст. — першою половиною 6 ст.; осередком розширення Києва була гора Замкова. Був столицею Русі, Київського князівства, Великого князівства Руського, Української Народної Республіки, Української Держави та Української Радянської Соціалістичної Республіки. Також був адміністративним центром однойменного литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії, радянської округи, німецької генеральної округи та радянської області.

Один із найстаріших історичних центрів Східної Європи та християнства — Софійський собор — та Києво-Печерська лавра внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

«Схиляюсь перед величчю твоєю,

Золотоглавий лицарю століть.

Твоєї слави відгомін стоїть

Над щедрою вкраїнською землею…»

(О. Довгий)

(Тем. полиця)

 

Роман Іванович Іваничук (1929 - 2016) — український письменник, громадський діяч, один із організаторів Товариства української мови ім. Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України (з 1960), народний депутат України І-го скликання (1990–1994). Заслужений працівник культури України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Літературної премії ім. А. Головка, премії ім. Мазепи. Герой України.

Автор багатьох збірок новел та оповідань, повістей "Місто", "Сьоме небо", "На перевалі", "Зупинись, подорожній!" ("Спрага"). Але найбільшу популярність він здобув як історичний романіст. Його "Мальви", "Черлене вино", "Манускрипт з вулиці Руської", "Вода з каменю", "Четвертий вимір", "Шрами на скалі", "Журавлиний крик", "Бо війна війною", "Орда" — це різні часи, різні географічні терени, різні жанрові підвиди історичного роману.

Заглиблення в історичне минуле свого народу, спільні події й герої, символічні образи, провідні ідеї, передовсім, найголовніша — ідея любові до рідної землі й народу як смислу існування людини об'єднують усі романи Р. Іваничука в один цикл, в один великий роман про рідну історію. Людина в його творах духовно пов'язана з тим часом, в якому вона живе, пронизана його плином, і він зумовлює її поведінку і її мету. Саме через випробування в досягненні цієї мети людина й розкривається в творах Романа Іваничука.

У цілому історичній прозі письменника притаманні гостросюжетність, оригінальність стильових прийомів, поєднання елементів художньої фантастики, коріння якої слід шукати в національному фольклорі, з правдивістю та історичною достовірністю. Окремі романи й повісті Романа Іваничука перекладено російською, білоруською, литовською, грузинською, вірменською, таджикською, болгарською, польською, чеською, словацькою, угорською, румунською, німецькою, французькою, англійською мовами, що, безперечно, свідчить про надзвичайну цікавість і важливість його творів.

«Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки».

«Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. Людина хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, народ, віру. За гроші вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші».

«Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають».

«Для того щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу».

«І тільки після осмислення великого можна пізнати мале - вартість миттєвої користі: що вона важить для висоти духу, що належить не одній людині, а є породженням ланцюга людських життів протягом століть».

(Роман Іваничук)

(Тем. перегляд) 

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі від причин, пов’язаних з курінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних пригод, вживання наркотиків, або від СНІД.

Кинути палити нелегко. Відомо, що нікотин викликає сильну залежність, і всі ми знаємо людей, які спробували кинути, але всього лише через кілька місяців знову почали курити. Це є проблемою для всіх нас, і ми повинні нею займатися, тому що знаємо, що збільшення числа тих, хто кинув палити є ключовим елементом зниження прогнозованого тягаря викликаних тютюном смертей протягом найближчого двадцятиріччя.

«Про куріння»

Одного разу спробував ти закурити,

До цього звик — немає вороття.

І лиш себе доводиться винити,

Бо сам руйнуєш ти своє життя!

Куріння завдає тяжкої шкоди,

Здоров'я в тебе є лише одне.

Ти хочеш виділитись? Бути модним?

Але подумай, що для тебе головне?

Навіщо куриш ти, скажи?

Ти думаєш, що кинути — це просто?

Будь розумнішим, приклад покажи,

Курити — це не значить буть дорослим!

(Ю. Бас)


 

 

 
       
 
   

 
 
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

return_links(); ?>