Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту // Головна сторінка ЦБС // ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна
     

 


 
 
 
 

Нові надходження

 

 


 
 
 
 

 

 


Пошук по сайту

 

 

       
 

Заходи

2019 рік

Квітень

(Кн. виставка)

1 квітня - цей день не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається в Україні, Німеччині, Англії, Франції, в Скандинавії, і навіть на Сході.

 

В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших - Днем дурня. У цей день кожний готовий пожартувати над іншими, ніхто не застрахований від розиграшів і навіть самі серйозні та похмурі люди мимоволі посміхаються.

Спочатку 1 квітня відзначали в багатьох країнах, як день весняного сонцестояння. Жарти й веселі витівки були неодмінними атрибутами свята. Науковці стверджують, що в Україну це свято прийшло з Німеччини, на початку XVIII століття. За традицією, 1 квітня українські дівчата обдурювали людей, аби керувати майбутнім чоловіком.

"Сміх є веселість розуму, а посмішка – веселість серця."

(Декурсель)

"Сміх без причини – ознака відмінного настрою."

(М. Ганін)

(Тем. полиця)

Микола Васильович Гоголь (Яновський) (1809 - 1852 року) — український та російський письменник з роду Гоголів-Яновських, класик російської літератури, вважається найвизначнішим з представників її «української школи». Був одним із засновників реалізму та заклав соціально-критичний («гоголівський») напрямок в російській літературі.

 

В 1831-1832 р. Гоголь пише «Вечора на хуторі біля Диканьки» і стає знаменитим. Потім виходять збірки «Миргород» (1835) і «Арабески» (1835), В 1836 р. в Олександрійському театрі відбулася прем'єра «Ревізора», однак ця постановка розчарувала Гоголя, оскільки з гострої соціальної комедії п'єса перетворилася у водевіль. Улітку 1836 р. Гоголь їде в Рим, де починає роботу над романом «Мертві душі». Незабаром вийшло чотиритомне зібрання творів Гоголя, сюди входила й повість «Шинель», що розкриває проблему приниженості «маленької людини». Улітку 1845 р., перебуваючи у важкому щиросердечному стані, Гоголь спалив рукопис другого тому «Мертвих душ. Навесні 1848 р. остаточно повернувся в Росію й продовжив роботу над другим томом «Мертвих душ». На початку 1852 р. нова редакція роману була практично готова, однак 12 лютого 1852 р., у зв'язку із хворобою й глибокою щиросердечною кризою, письменник спалив і цю працю. Помер Гоголь 21 лютого 1852 г.

Мало хто знає, що Гоголь, рідною мовою якого була українська, здобув центральне місце у російській літературі саме завдяки тому, що був українцем, знав тогочасну українську культуру, яка була майже зовсім не відома в Росії, і, «переклавши» її для російського читача, став знаменитим. Українська культура мала величезний вплив на формування Гоголя-письменника. Доля склалася так, що саме йому судилося сказати нове, ще й досі остаточно не розгадане, слово про Росію. Можливо, сталося це тому, що він зміг подивитися на російське життя поглядом трохи стороннім і побачити те, чого його сучасники не помічали, бо вважали те природним. Загалом важливо зазначити, що, пишучи про Україну для російського читача і досягши успіху в Росії, Микола Гоголь відкрив канал інформації та знань про Україну та її культуру для решти світу. Ще 1860 року англійські читачі могли читати про героїзм українських козаків, про українські звичаї. І хоча багато хто помилково сприймав ці твори за російські, а самого Гоголя за росіянина, це не змінює факту, що письменник таки був українцем, писав про Україну і є одним із найбільш знаних письменників-українців, класиком світової літератури, що ним Україна може пишатися.

«Бути у світі й нічим не позначити свого існування — це здається мені жахливим.»

«У кожнім слові безодня простору.»

«Кожне слово неосяжне.»

«Навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити.»

«Часто крізь видимий світу сміх ллються невидимі світу сльози.»

«У письменника тільки один вчитель: самі читачі.»

(Микола Гоголь)

(Бесіда)

Максим Іванович Кідрук (нар. в 1984 р.) — український письменник, мандрівник, колумніст чоловічого журналу «XXL».

 

Автор романів «Зазирни у мої сни», «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо», «Твердиня», а також низки тревелогів. За освітою інженер-енергетик. Загалом побував більше ніж у 30 країнах, серед яких Танзанія, Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія, Нова Зеландія та інші.

Перші свої роботи Макс представив як захоплюючі щоденники про його подорожах, які написані в пригодницькому стилі з барвистими описами і які зустріли захоплений відгук у читачів. Автор також включив в свої публікації цінні поради про те як варто і як не варто подорожувати по світу. У нього самого був тільки маленький рюкзак з найнеобхіднішим і невелика сума грошей. Сьогодні подорожі хвилюють уми практично всіх людей, кожному хотілося хоч раз покинути рідні краї і відправитися в незнайомі країни, Макс допомагає не тільки подумки туди перенестися, але і красномовно пояснює у що може обійтися така подорож і яким чином її здійснити, після чого відлітають любі страхи .

Макс Кідрук розповідає, що не полюбляє сумних, трагічних творів, книжок, які пригнічують: «Життя й без того несолодке, а тому мені геть не імпонують романи, які намагаються показати його ще гіршим. Я зростав на книгах Даррелла, Сетона-Томпсона, Твена, Лондона, котрі примушували посміхатись, надихали мене і додовали снаги долати усілякі життєві негаразди».

«Час - не потік, час - це застигла маса. Події, які відбулися, не стираються, не поринають у небуття, а продовжують існувати, просто вже не є для нас досяжними. Відповідно, минуле, теперішнє та майбутнє направді нічим не відрізняються, це лише суб'єктивні абстракції, які виникли через те, що ми не в змозі змінити минуле й не бачимо майбутнього.»

«Без багатьох речей можна жити, лише без радості – ніяк. Вона наче повітря – за її відсутності людина задихається.»

«Не втримуй у серці те, для чого там немає місця.»

(Макс Кідрук)

(Тем. полиця)

Мілан Кундера (нар. в 1929 р.) — всесвітньо відомий чесько-французький письменник, поет, прозаїк, драматург; із 1975 року мешкає у Франції. Твори пише чеською та французькою мовами.

У 1953 опублікував свою першу книгу. До середини 50-х займався перекладами, есе, драматургією. Став відомий після випуску збірника віршів та виходу 3-х частин циклу новел «Смішні любові», написаних і опублікованих з 1958 по 1968. У його першому романі «Жарт» (1967) мова йде про становище чеської інтелігенції в умовах радянської дійсності. Після введення радянських військ до Чехословаччини в серпні 1968 Кундера брав участь в ряді демонстрацій і зборів протесту, за що був позбавлений можливості викладати. Його книги були вилучені з усіх бібліотек Чехословаччини. У 1970 Кундера закінчив другий роман «Життя не тут», в гротескно-сюрреалістичної формі розповідає про кризу особистості і творчої деградації поета в умовах формування соціалістичної Чехословаччини. Третій роман письменника - «Вальс на прощання» (1971) - витончена розповідь про перебування кількох героїв в курортному містечку. етвёртий роман Кундери «Книга сміху і забуття» (1978) по суті являє собою цикл з кількох історій і есе, об'єднаних спільними персонажами (Таміна, сам Кундера), темами і образами (сміх, ангели, Прага). За цю книгу в 1979 р.чехословацький уряд позбавив письменника громадянства. З 1981 р. Кундера - французький громадянин. «Нестерпна легкість буття» (1982) — це найвідоміший роман Кундери. В центрі дій опинилися дві сімейні пари, Томаш і Тереза та Сабіна і Франц. «Нестерпна легкість буття» досліджує ніцшеанський міф вічного повернення. Роман «Безсмертя» (1990) - останній, написаний ним на чеською мовою. З початку 1990-х Кундера пише французькою. Три французьких роману - «Неспішність» (1993), «Справжність» (1998), «Незнання» (2000) - більш мініатюрні, камерні, ніж його чеські романи.

У своїх творах Кундера створює незалежний, суперечливий світ, який постійно аналізується з філософської точки зору. Але неможливо віднести Кундеру до якоїсь конкретної філософської школи. Шляхом концентрації на еротичному боці характерів своїх персонажів Кундера аналізує соціальне значення еротичного досвіду людини. Твори Кундери є наслідком його центральноєвропейського досвіду розчарування в лівому крилі комунізму та захоплення західноєвропейською літературною традицією, проголошеною в творах Рабле, Дідро, Сервантеса та Стерна, а також центральноєвропейськими авторами, такими, як Кафка, Музіль, Брох та Хайдеггер.

«Людське життя здійснюється лише один раз, і тому ми ніколи не зможемо визначити, яке з наших рішень було правильним, а яке - помилковим. У даній ситуації ми могли вирішити тільки один-єдиний раз, і нам не дано ніякого другого, третього, четвертого життя, щоб мати можливість зпівставити різні рішення.»

«Кохання- це мрія знайти загублену половину нас самих.»

«Я не шукаю насолоди, я шукаю щастя, а насолода без щастя - не насолода.»

(Мілан Кундера)

(Кн. виставка)

Щороку 7 квітня населення планети відзначає Всесвітній день здоров'я.

 

У цей день в 1948 році була створена Всесвітня організація охорони здоров'я. За час, що минув з її заснування, членами ВООЗ стали 194 держави у світі. Всесвітній день здоров'я ми відзначаємо з 1950 року і щорічно він присвячується глобальним проблемам, що стоять перед охороною здоров'я і проходить під різними девізами.

"Здоров’я — розкіш для людини,

Найбільша цінність у житті.

Як є здоров’я день при днині,

Можливість є йти до мети..."

(Н. Красоткіна)

(Бесіда)

Чарлі Чаплін (повне ім'я сер Чарлз Спенсер Чаплін) (1889 - 1977) — легендарний англійський та американський кіноактор і кінорежисер першої половини XX століття. Визнаний одним із найкращих коміків в історії світового кіно, тричі нагороджений премією «Оскар».

 

Він грав ролі, писав сценарії, продюсував власні фільми. Чаплін був одним із класиків ери німого кіно. За свою кар'єру, яка тривала понад 65 років, він пройшов шлях від вікторіанських сцен британських мюзик-холів до Голлівуду — центру світового кіномистецтва. Найбільшу популярність здобув завдяки створенню образу бродяги Чарлі, який виступає в численних короткометражних комедіях. Найвідоміші його акторські та режисерські роботи - фільми «Вогні великого міста», «Малюк», «Вогні рампи», «Нові часи» і «Месьє Верду».

«Життя - це п'єса, що її відрепетирувати. Тому співайте, плачте, танцюйте, смійтеся і живіть на повну котушку доти, поки не впаде завіса і сцена не закінчиться, без всяких оплесків.»

«Здатність думати, подібно до гри на скрипці або роялі, вимагає щоденної практики.»

«Я не був ангелом, але завжди прагнув бути людиною.»

«Щасливий той, чиї справи і слава переживають його самого.»

«Немовлята і собаки - найкращі актори в кіно.»

«Ніщо не вічне в нашому грішному світі, навіть наші неприємності.»

«Я вірю, що могутність сміху та сліз зможе стати протиотрутою від ненависті і страху.»

(Чарлі Чаплін)

(Тем. перегляд)

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною".

 

За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

"Відгуляли, відшуміли заметілі,

Дочекалися ми Вербної неділі.

Принесли із церкви гілочки свячені,

Осяйні, весняним сонцем золочені..."

(В. Верховинка)

(Бесіда)

Володимир Володимирович Набоков (1899 - 1977) — російський та американський письменник. Свої перші романи він написав російською, але міжнародне визнання він отримав лише після того як почав писати прозу англійською у 1940 році.

 

Твори Набокова характеризуються складною літературною технікою, глибоким аналізом емоційного стану персонажів у поєднанні з непередбачуваним, деколи майже трилерним сюжетом. Серед відомих зразків творчості Набокова можна відзначити романи «Машенька», «Захист Лужина», «Запрошення на страту», «Дар». Популярність у широкої публіки письменник здобув після виходу в світ скандального роману «Лоліта», за яким згодом було зроблено декілька екранізацій.

Коло інтересів Набокова було надзвичайно різностороннім. Він вніс значний внесок до лепідоптерології (розділ ентомології), викладав російську і світову літературу й видав декілька курсів лекцій літературознавства, створив переклади «Євгенія Онегіна» і «Слово о полку Ігоревім» на англійську мову, серйозно захоплювався шахами: був достатньо сильним практичним гравцем і опублікував ряд цікавих шахових задач.

Набоков про себе:

«Я американський письменник, народжений в Росії, здобув освіту в Англії, де я вивчав французьку літературу перед тим, як на п'ятнадцять років переселитися до Німеччини …Моя голова розмовляє англійською, моє серце — російською, і моє вухо — французькою…»

«Книги, які ви любите, потрібно читати, здригаючись і задихаючись від захоплення.»

«.. Він був з тих людей, для яких гарна книжка перед сном - дорогоцінне блаженство. Такою людиною, що згадавши випадково днем, серед звичайних своїх справ, що на нічному столику, у повному збереженні, чекає книга, - відчуває прилив невимовного щастя.»

«В кожній людині в тій чи іншій мірі протидіють дві сили: потреба в самотності і бажання спілкуватись.»

(Володимир Набоков)

(Кн. виставка)

Дата святкування Всесвітнього дня книг та авторського права увійшов у міжнародний календар за рішенням ЮНЕСКО в 1995-му році - 23-е квітня.

Ця дата символічна для всієї нашої світової літератури. У цей день, до прикладу, покинули світ або прийшли в нього такі знамениті і відомі автори як Шекспір, Сервантес і Володимир Набоков.

Книга - це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні цивілізації і соціальні культури, історичні повороти і неминучий прогрес.

"Книги мають особливу чарівність, вони викликають особливу насолоду: вони розмовляють із нами, дають нам добрі поради, вони стають живими друзями для нас. Людина з хорошою книгою в руках ніколи не самотня."

(Ф. Петрарка)

(Тем. полиця)

Вільям Шекспір (1564 - 1616) — англійський драматург Єлизаветинської епохи. Один з найвідоміших драматургів світу, автор принаймні 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу з 154 сонетів.

Найбільш відомими з його творів є «Сон в літню ніч», «Король Лір», «Гамлет», «Приборкання норовливої», «Макбет», «Отелло», «Багато шуму з нічого», і звичайно ж, «Ромео і Джульєтта ».

Шекспір визнаний найвидатнішим англійським драматургом всіх часів. Його вважають національним героєм та одним з символів Англії, її національним поетом. Його твори перекладені багатьма мовами світу і з'являються на театральній сцені частіше, ніж п'єси будь-якого іншого драматурга, який коли-небудь жив і творив.

Купити книги Вільяма Шекспіра можна в будь-якому куточку планети. Їх видають багатомільйонними тиражами, на них посилаються, їх цитують. За мотивами книг знято безліч фільмів. Творчість Вільяма Шекспіра ніколи не вийде з моди, тому що підняті в ньому теми любові і ревнощів, дружби і зради, благородства і підлості, влади і смиренності актуальні завжди. Люди змінюються, але їх сутність залишається незмінною, а значить, драматургу все ще є що сказати читачеві.

«Бажання — батько думки.»

«Бути чи не бути?»

«Де мало слів, там вони мають вагу.»

«Дух зла не може в прекрасному ховатись!» (про мистецтво)

«Любов обдаровує благородством навіть тих, кому природа відмовила в ньому.»

«Люди — господарі своєї долі.»

«Найбільша образа, якої можна завдати чесній людині, — це запідозрити її в нечесності.»

«Закохатися можна в красу, але полюбити – тільки душу.»

«Який довершений витвір — людина!»

(Вільям Шекспір)

(Тем. перегляд) 

Чорнобильська катастроофа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР).

Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім.

"Коли на Прип’яті люд мирно спав,

Й ніщо не натякало на тривогу

Нечистий лиха людству зажадав –

На вічну смерть прирік живу природу.

 

Жахливий звук, удар аж до небес!

Земля, мов розкололася на двоє!

Четвертий блок – Чорнобильська АЕС,

Біда прийшла і косить нас по двоє….

 

…Викид потужністю у 300 Хіросім

Розбив життя не одного народу.

Приніс лиш смерть в наш український дім,

Укравши радість щастя із порога…"

(Ю. Шира)

(Кн. виставка)

Великдень — день у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска.

 

 

Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.

"Чудoвий pанок, cонце cвітить,

Лунaє пiсня дo нeбес,

Pадіють вcі, – дoрослі й дiти,

Xристос вoскрес! Xристос вoскрес!

Який цe pанок уpочистий,

Нe cтало cмутку, – cмуток щeз,

I cкрізь лeтить тa cлавна вiстка:

Xристос вoскрес! Xристос вoскрес!"


 

 

 
       
 
   

 
 
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

return_links(); ?>