Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту // Головна сторінка ЦБС // ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна
     

 


 
 
 
 

Нові надходження

 

 


 
 
 
 

 


Пошук по сайту

 

 

       
 

Заходи

2018 рік

Квітень

(Кн. виставка)

1 квітня - цей день не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається в Україні, Німеччині, Англії, Франції, в Скандинавії, і навіть на Сході.

 

В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших - Днем дурня. У цей день кожний готовий пожартувати над іншими, ніхто не застрахований від розиграшів і навіть самі серйозні та похмурі люди мимоволі посміхаються.

Спочатку 1 квітня відзначали в багатьох країнах, як день весняного сонцестояння. Жарти й веселі витівки були неодмінними атрибутами свята.

"Сміх є веселість розуму, а посмішка – веселість серця."

(Декурсель)

"Сміх без причини – ознака відмінного настрою."

(М. Ганін)

(Тем. перегляд)

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною".

 

За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

"Відгуляли, відшуміли заметілі,

Дочекалися ми Вербної неділі.

Принесли із церкви гілочки свячені,

Осяйні, весняним сонцем золочені..."

(В. Верховинка)

(Бесіда)

Анна Берсенєва (справжнє ім'я Тетяна Сотникова) (нар. в 1963 р.) – російська письменниця.

У 1995 році під псевдонімом Анна Берсенєва видала свій перший роман. В даний час видано понад 20 романів - «Слабкості сильної жінки», «Остання Єва», «Ловець дрібних перлів», «Перший, випадковий, єдиний», «Яблука з чужого раю», «Азарт середнього віку», «Рената Флорі» та ін. Героїнями цих книг є люди з різних верств суспільства - шкільна вчителька, лікар-рятувальник, медсестра, спортивний тренер, бізнес-леді, космонавт, театральна актриса і багато інших. Сукупний тираж книг автора перевалив за позначку в 3 мільйони примірників.

У своїх книгах вона досліджує алхімію любові і нюанси людських взаємин, піднімає серйозні морально-етичні, соціальні і психологічні проблеми, з якими стикається практично кожен з нас. Але ці дослідження, ці проблеми так майстерно, настільки тонко «вплетені» в тканину розповіді, що не викликають важкого «післясмаку» депресії і смутку, а лише дають нові думки.

«У житті нічого не відбувається само собою. Тільки у відповідь на твоє зусилля. Якщо ти можеш його зробити - все у тебе буде.»

(А. Берсенєва)

(Тем. полиця)

Олесь (Олександр) Терентійович Гончар (ім'я при народженні — Біличенко Олександр Терентійович(1918 - 1995) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат республіканської премії імені Тараса Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (1978).

Багато чого навчила Олеся (Олександра) Терентійовича Гончара Друга світова війна. Тільки-но загриміли перші пострілиї, як він добровольцем вирушив на фронт. На власні очі бачив нелюдське обличчя боїв, розпач матерів, сестер, наречених, у яких ті жахливі роки відібрали найрідніших. Опалила війна людські душі. Хіба ж могли ті, хто повернувся до рідних домівок, забути полум'яні події, викреслити їх із пам'яті, вирвати із серця?

Не забув і Олесь Гончар. Гімном на честь полеглих став його роман «Прапороносці», який був опублікований протягом перших повоєнних років (1946 - 1948). Твір поставив автора в ряди справжніх майстрів художнього слова. Читач бачив у героях своїх рідних і близьких. Там, на полі бою, вони боролися й проливали кров за землю своїх батьків, край веселкового дитинства. Ореол подвигу, любові й добра сяяв над ними.

Сувору правду війни Гончар прекрасно знав і правдиво відтворив і в інших своїх творах. Після дебютного роману «Прапороносці» у результаті напруженої творчої праці з'являються повість «Земля гуде» (1947), дилогія «Людина і зброя» (1960) та «Циклон» (1970). Автор писав, що він хотів поєднати високий дух романтики з проривом «до правди, до зображення війни справжньої, реальної, з її стражданнями, кров'ю і потом, з її тяжкою солдатською героїкою».

Критики називали Олеся Гончара одним із найсвітлоносніших письменників своєї доби. У його творчості домінує світло й чистота. Мірилом людської духовної сутності для багатьох став, зокрема, роман «Собор». Автор пише про ту боротьбу у сфері моральності, яка відбувається щоднини, про той вибір, який колись постає перед кожним. «В чому ж твоя душа увічнить себе?..» - запитує письменник. І кожен має замислитися, що він зробив, що залишить по собі?

Олесь Терентійович досяг значних висот. Понад двадцять років керував Спілкою письменників України, був академіком НАН України, почесним доктором літератури Альбертського університету. У 1993 році йому присвоєно почесне звання «Інтелектуала світу». Та для українців Гончар залишається насамперед автором усіма знаних романів «Собор» та «Прапороносці», які наснажують читача духовністю, світлом добра.

"Бережіть собори душ своїх."

"І самий смисл буття чи не в тому, щоб пити красу цих ночей, жити у мудрій злагоді з природою, знати насолоду у праці і поезію людських взаємин."

(«Собор»)

"Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, кінець кінцем мусять відчувати себе злидарями."

"Тисячами різних граней світиться кожне людське серце."

(«Прапороносцi»)

"Мова - це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова - це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу."

"Свобода й кохання - два несучі крила поезії! Все інше тільки оздоба!"

(О. Гончар)

(Тем. полиця)

Томас Майн Рід (1818 — 1883) — ірландський письменник.

Зазнавши невдач на комерційному і журналістському поприщах (Рід намагався заснувати новий журнал), він вирішує присвятити себе літературі. Перший роман Майна Ріда, «Вільні стрільці», який вийшов в 1850 році, описував події мексиканської війни. Протягом наступного десятиріччя виходять найкращі романи письменника: «Мисливці за скальпами», «Квартеронка», «Оцеола, вождь семінолів» тощо. Їх супроводжує бурхливий успіх. А у 1865 р. виходить роман, який прославив Ріда - «Вершник без голови». Двадцять сім романів, розповіді й нариси, що склали спадщину капітана Майна Рида в літературі, близькі нам своїм пафосом проникнення в життя, у природу, пафосом пізнання навколишнього, пафосом осуду всього ворожого справжньої людяності, твердженням волелюбності - ці риси ріднять автора з усією традицією світової літератури й роблять його нашим сучасником.

«Час, звичайно, - хороший цілитель для серця, яке не отримало відповіді в любові, а розлука допомагає ще більше. Але ні час, ні розлука не можуть заглушити туги за втраченим другом або ж заспокоїти серце, яке не знало щасливого кохання.»

«Кохання упокорює горді серця, вчить зарозумілих поблажливості, але головна його властивість - все підносити і облагороджувати.»

«Важко зламати надію в людському тілі ... Поки є життя - є і надія.»

(Т. М. Рід)

(Кн. виставка)

Щороку 7 квітня населення планети відзначає Всесвітній день здоров'я.

У цей день в 1948 році була створена Всесвітня організація охорони здоров'я. За час, що минув з її заснування, членами ВООЗ стали 194 держави у світі. Всесвітній день здоров'я ми відзначаємо з 1950 року і щорічно він присвячується глобальним проблемам, що стоять перед охороною здоров'я і проходить під різними девізами.

"Здоров’я — розкіш для людини,

Найбільша цінність у житті.

Як є здоров’я день при днині,

Можливість є йти до мети..."

(Н. Красоткіна)

(Кн. виставка)

Великдень — день у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска.

 

 

Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.

"Чудoвий pанок, cонце cвітить,

Лунaє пiсня дo нeбес,

Pадіють вcі, – дoрослі й дiти,

Xристос вoскрес! Xристос вoскрес!

Який цe pанок уpочистий,

Нe cтало cмутку, – cмуток щeз,

I cкрізь лeтить тa cлавна вiстка:

Xристос вoскрес! Xристос вoскрес!"

(Бесіда)

Борис Натанович Стругацький (1933 - 2012) — російський письменник, сценарист, перекладач, який створив у співавторстві з братом Аркадієм Стругацьким кілька десятків творів, які стали класикою сучасної наукової та соціальної фантастики. Після того, як в 1991 році помер А. Н. Стругацький, опублікував два самостійних романи.

 

У своїх творах брати поєднували незвичні на ті часи стилі. В їх творах одночасно можна побачити авантюризм, філософію, любовні пригоди. Як стверджували самі брати, така суміш жанрів, повинна була надати їх творам ще більший присмак незвичайного. «Бо хіба ж незвичайне — не наша основна тема?».

Оповідання «Шлях на Амальтею» було першим твором, написаним в стилі, як назвав його згодом Аркадій, «хемінгуеєвського лаконізму». Обидва співавтора сиділи за одним столом у маминій кімнаті в Ленінграді, навпроти один одного. Один — за друкарською машинкою, інший — з листком паперу і ручкою. І так, слово за словом і абзац за абзацем, вони спільно обговорювали і шліфували «ідеальний кінцевий текст».

Серед найбільш відомих творів: "Країна багряних хмар" (1959), "Стажери", "Спроба до втечі" (1962), "Важко бути богом" (1964), "Понеділок починається в суботу. Казка для наукових працівників молодшого віку", "Хижі речі століття" (1965), "Друге нашестя марсіан" (1967), "Бридкі лебеді" (1967), "Равлик на схилі" (1966-1968), "Казка про Трійку" (1968), "Залюднений острів" (1969), "Готель "У загиблого альпініста" (1970), "Малюк" (1971)," Град приречений "(1972), "Пікнік на узбіччі"(1974), "За мільярд років до кінця світу" (1976- 1977), "Жук у мурашнику" (1979-1980), "Кульгава доля" (1982), цикл новел "Повернення "(1962), оповідання.

"Щастя - це коли ти хочеш те, що можеш, і можеш те, що хочеш."

"Який сенс говорити про майбутнє? Про майбутнє не говорять, його роблять!"

"Не кожному дано бути добрим, це такий же талант, як музичний слух або ясновидіння, тільки більш рідкісний."

"Дружба, кохання і робота. Якщо є у людини всі ці три елементи, вона щаслива, якщо немає нічого, вона найнещасніша істота, яку можна уявити."

"Насправді ми c братом ніколи не намагалися передбачити майбутнє - ми всього лише описували Світ-в-якому-нам-хотілося-б-жити."

(Брати Стругацькі)

(Кн. виставка) 

Дата святкування Всесвітнього дня книг та авторського права увійшов у міжнародний календар за рішенням ЮНЕСКО в 1995-му році - 23-е квітня.

Вона вельми символічна для всієї нашої світової літератури. У цей день, до прикладу, покинули світ або прийшли в нього такі знамениті і відомі автори як Шекспір, Сервантес і Володимир Набоков

Книга - це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні цивілізації і соціальні культури, історичні повороти і неминучий прогрес.

"Книги мають особливу чарівність, вони викликають особливу насолоду: вони розмовляють із нами, дають нам добрі поради, вони стають живими друзями для нас. Людина з хорошою книгою в руках ніколи не самотня."

(Ф. Петрарка)

(Тем. полиця) 

Моріс Дрюон (1918 - 2009) — французький письменник, член Французької академії з 1967 року.

 

Дрюон написав понад 50 романів, драматургічних поем і п'єс.

Письменник тяжів до натуралізму (новели «Вогненна хмара», 1938). Один з найвизначніших творів письменника, трилогія «Сильні світу цього» є широким полотном життя Франції і водночас заглиблення у проблематику людських стосунків на прикладі зображення кількох поколінь буржуазно-аристократичної родини.

Magnum opus Моріса Дрюона — серія історичних гостросюжетних романів «Прокляті королі» (1955-77), де змальовано події історії Франції XIV століття.

«Вислухати перш, ніж сказати своє слово, з'ясувати перш, ніж судити, зрозуміти перш, ніж вирішити, і завжди пам'ятати, що в будь-якій людині закладено як хороший, так і поганий початок. Ось вона, основа мудрості государя.» («Прокляті королі»)

«Людина - це певна єдність думки і плоті, що впливає на інших людей і перетворює світ.»

(М. Дрюон)

(Тем. перегляд) 

Чорнобильська катастроофа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР).

 

Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім.

"Коли на Прип’яті люд мирно спав,

Й ніщо не натякало на тривогу

Нечистий лиха людству зажадав –

На вічну смерть прирік живу природу.

 

Жахливий звук, удар аж до небес!

Земля, мов розкололася на двоє!

Четвертий блок – Чорнобильська АЕС,

Біда прийшла і косить нас по двоє….

 

…Викид потужністю у 300 Хіросім

Розбив життя не одного народу.

Приніс лиш смерть в наш український дім,

Укравши радість щастя із порога…"

(Ю. Шира)


 

 

 
       
 
   

 
 
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

return_links(); ?>