Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту // Головна сторінка ЦБС // ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна
     

 


 
 
 
 

Нові надходження

 

 


 
 
 
 

 

 


Пошук по сайту

 

 

       
 

Заходи

2017 рік

Жовтень

(Кн. виставка)

Музика - одна з прекрасних естетичних цінностей людства.

Вона сприяє гармонізації нашого загального світовідчування, виступає інструментом самовираження і натхнення, служить джерелом непередаваних відчуттів і емоцій. Міжнародний день музики (International Music Day), був заснований за ініціативою Міжнародної музичної ради (IMC) при ЮНЕСКО, щорічно відзначається у всьому світі 1 жовтня. Одним з ініціаторів установи є композитор Дмитро Шостакович. Рішення про проведення Міжнародного дня музики було прийнято на 15-й Генеральній асамблеї IMC в Лозанні в 1973 році.

"Музика надихає увесь світ, надає душі крила, сприяє польоту уяви…"

(Платон)

"Музика - це розум, втілений в прекрасних звуках."

(І.Тургенєв)

"Мета музики – торкатися серця."

(І.С.Бах)

(Тем. полиця) 

Всесвітній день архітектури святкують в перший понеділок жовтня. Цей день є професійним святом всіх представників професії архітектора.

Роль архітектури в житті суспільства надзвичайно важлива. Як наука і мистецтво вона прийшла в наше життя ще з давніх часів, з тією різницею, що якщо раніше шедеври архітектури мали в основному суто практичне значення, то в сучасний час архітектурні шедеври зводяться з естетичних міркувань, як зразки краси і комфорту.

Хто не чув про такі чудові стилі архітектури, як, наприклад, ренесанс, бароко, готика? У цих вишуканих назвах відчувається розкіш і оригінальність. Безліч замків, храмів, особняків побудовано в цих стилях. І вони продовжують радувати нас сьогодні, в XXI столітті, незважаючи на поважний вік. Кожен з існуючих стилів має свої особливості. Романський стиль наскрізь просякнутий ідеологією. Готика висловлює теософське сприйняття світу. Ренесанс являє собою зразок ідеального методу побудови будівлі, втілившись найбільш чітко у палацах Філіппо Брунеллески. Химерний бароко акцентує увагу на зовнішньому оздобленні будівель: ліплення, орнаментах, розпису - намагаючись замаскувати основні форми приміщень. Рококо, що означає в перекладі з французької мови «мушля», використовував в оздобленні будівель декоративні елементи, які відрізняються витонченістю, фліртом, романтизмом. Архітектура класицизму має геометричну строгість інтер'єру, мінімалізмом, ідеальні пропорції. Ампір робить наголос на введення в архітектурні ансамблі деталей військової тематики.

Сучасні стилі архітектури різноманітні і представлені п'ятьма основними типами. Модерн - увібрав в себе риси всіх попередніх видів будівель минулих епох, демонструючи їх в дещо іншому варіанті. Конструктивізм скромний і простий, використовує залізобетон в якості головного будівельного матеріалу. Хай-тек - для нього характерні масивність і відчуженість форм. Абсолютно технологічний конструктивізм і несмак кітчу замикають цей список.

" Архітектура – теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази."

(Микола Гоголь) 

"Найвеличніші витвори архітектури стоять як живі свідки минулого в житті сучасності."

(Ханс Георг Гадамер)

"Архітектура – заніміла музика."

(Іоганн Вольфганг Гете)

(Бесіда)

Люко Дашвар (справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова; нар. 1957р.) — українська письменниця, сценарист, журналіст

Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 за «Молоко з кров'ю» (або «Примха») стала дипломантом конкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».

Люко пробує себе у різних жанрах, хоча із формою воліє не експериментувати — її особлива риса: класика з чіткою фабулою, зрозумілими мотивами, яскраво прописаними героями-типажами, лаконічною мовою і авторською відстороненістю.

«Життя кожної людини – легенда. Навкруги – тисячі захоплюючих історій. Головне – розповісти їх цікаво. На мій погляд, письменництво споріднене з еріксоніанським гіпнозом, який починає оперувати свідомістю, видаючи на гора десять фактів, з яких дев’ять реальні, а один – вимисел, потім переходить до восьми реальних і двох нереальних і так далі… Головне, відчути межу довіри. Знати заради чого створюється образ, не опуститися до суцільного фентезі.»

(Л. Дашвар)

(Кн. виставка) 

4 жовтня — прекрасний привід проявити любов до братів наших менших, адже саме в цей день відзначають Всесвітній день тварин.

 

Це свято шанують не тільки представники природоохоронних організацій, а й просто звичайні люди, в житті яких тварини займають особливе місце. Вперше це свято відзначали в 1931 році, коли відповідне рішення про його заснування прийняли засідателі Міжнародного конгресу прихильників громадського руху з захисту природи. Цей захід відбувся у Флоренції. Заступником всіх тварин у католицизмі вважається Франциск Ассизький. Його пам'ять шанують 4 жовтня. Саме тому для святкування була обрана саме ця дата. В цей день різні товариства по захисту прав тварин проводять акції у багатьох країн світу. Вони закликають людей відмовитися від необдуманого знищення тварин заради задоволення своїх далеко не найголовніших потреб. Крім того, День тварин — це привід нагадати людям про їхню відповідальність за домашніх тварин, які для багатьох людей стали дійсно незамінними членами сім'ї.

"Людяність визначається не по тому, як ми спілкуємося з людьми, а по тому, як поводимося з тваринами."

(Чак Паланік)

"Тварини – дуже милі друзі: не ставлять питань і не критикують."

(Джордж Еліот)

(Тем. полиця)

Луї Анрі Буссенар (1847 - 1910) - французький письменник, автор пригодницьких романів та мандрівник.

Луї Буссенар ледве встиг закінчити медичний факультет у Парижі, як влітку 1870-го почалася франко-прусська війна. Його було мобілізовано. Але навіть після закінчення війни медиком він не став. Повернувшись до Парижа, цілком присвятив себе літературі - один за одним почали з'являлися його успішні гостросюжетні романи. 1880-го року Буссенар за дорученням міністерства народної просвіти відвідав французьку Гвіану. Саме там він створив один із найкращих своїх романів - "Гвіанські робінзони". Згодом письменник відвідав ще багато країн Африки, Америку та Австралію, і щоразу результатом подорожі ставала поява чергового успішного роману. Зазвичай героями його творів були молоді французи, що виявляють чудеса хоробрості і кмітливості, а дія розгорталася у віддалених і маловідомих країнах.

«Крокодил - найжорстокіша тварина після людини.»

«Тварини нападають не завжди, хижак не завжди безжалісний, тому що не завжди відчуває голод. І тільки людська ненависть постійна.»

«Завжди й усюди, у всьому всесвіті принципу створення протистоїть принцип руйнування. Якби життю не протистояла смерть, на землі б утворився надлишок населення, рівновага в природі була б порушена.»

«Трохи сміливості, більше самовладання, і найголовніше - міцна віра в успіх.»

(Луї Буссенар)

(Кн. виставка) 

Щороку у другу неділю жовтня майстри пензля відзначають День художника України.

 

В цей день, звичайно ж, прийнято говорити про роль образотворчого мистецтва в культурному розвитку всього людства. Цей досконалий і неповторний вид творчості є одним з головних у сучасному світі. За допомогою своїх робіт художники передають внутрішні переживання, красу і недоліки навколишнього світу, намагаються достукатися до людей, несучи їм свої ідеї. Історія українського живопису дуже багата. Безліч художників України в своїй творчості досягли світового визнання. Вони є майстрами графіки, пластики, абстракції, проявляючи себе у різних напрямках цього мистецтва. День художника в Україні можуть по праву відзначати люди, чиї твори стали невід'ємною частиною світового фонду живопису. Потенціал сучасних художників країни також вартий уваги, адже багато з них організовують свої виставки не тільки на Батьківщині, а й за кордоном — у найвідоміших виставкових центрах. При цьому вони залишаються впізнаваними й самобутніми.

"Справжньому художникові необхідний колосальний розвиток, якщо він усвідомлює свій путь - бути гідним свого покликання."

(І.Рєпін)

(Тем. перегляд)

14 жовтня - День захисника України - значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та хвилюваннями серця мільйонів громадян нашої України.

Події початку 2014-го року і неоголошена війна Росії проти України змусили переглянути багато поглядів українського суспільства. Відповідно до Указу Президента України 14-го жовтня 2014-го року в Україні, з метою вшанування мужності і героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій та перемог українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві і на підтримку ініціативи громадськості, встановлено свято - «День захисника України», яке тепер відзначається щорічно 14-го жовтня, в день одного з великих православних свят запорізьких козаків - «Козацька Покрова» («Покров Пресвятої Богородиці»)

День захисника України ніколи не буде традиційним святом з масовими гуляннями та веселими дійствами. Це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем виборювали право на незалежність рідної держави; свято вшанування козацької доблесті та звитяги; свято вдячності ветеранам Другої світової, які також воювали за свою землю. І, нарешті, це день усіх героїв сьогодення, які хоробро боронять кордони України від зазіхань північного сусіда-агресора, та усіх тих, хто поклав своє життя на Сході країни в ім’я суверенності та єдності нашої держави.

Воїне, лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках,

Щоб на нашу країну-державу

Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних козаків!

(Бесіда) 

День Українського козацтва — свято України. Відзначається щорічно 14 жовтня в день свята Покрови Пречистої Богородиці.

 

Свято встановлено в Україні «…враховуючи історичне значення і заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення…» згідно з Указом Президента України «Про День Українського козацтва» від 7 серпня 1999 року.

Зародження і формування української народності відбулося в 12-15 століттях на основі південно-західної частини східнослов'янського населення, який входив раніше до складу Київської Русі (9-12 століття). На основі давньоруської народності сформувалися три східнослов'янські народи - український, російський і білоруський. Починаючи з 13 століття, українці піддавалися угорському, литовському, польському і молдавському завоюванням. З кінця 15 століття почалися набіги що затвердилися в Північному Причорномор'ї татарських ханів, що супроводжувалися масовим полоном і викраденням українців. У 16-17 століттях в ході боротьби з іноземними завойовниками українська народність істотно консолідувалася. Найважливішу роль зіграло при цьому виникнення особливих військових формувань - козацтва (15 століття), який створив державу (16 століття) зі своєрідним республіканським ладом - Запорізьку Січ, яке стало політичним оплотом українців. У серпні 1775 року за указом імператриці Катерини II Запорізька січ була ліквідована. Важко переоцінити роль козацтва в історії українського народу.

"Козацтво зі зброєю в руках відстоювало свої права, освячені кров'ю в лицарській боротьбі."

(В. Гришко)

(Бесіда)

Ілля Арнольдович Ільф (справжнє ім'я Ієхієл-Лейб Файнзільберг) (1897 - 1937) — радянський письменник, гуморист і фейлетоніст українського єврейського походження.

У співавторстві з Євгеном Петровим написав кілька книг, найвідоміші з яких «Дванадцять стільців» (1928) і «Золоте теля» (1931). Твори Ільфа і Петрова живуть. Їх літературні фарби не зблякли від часу. Читачі нового покоління сміються так само весело і заразливо, як сміялися їх перші читачі.

«Цікава ви людина! Все у вас в порядку. Дивно, з таким щастям - і на волі.»

«Вдаримо автопробігом по бездоріжжю і нехлюйству!»

«Дихайте глибше! Ви схвильовані!»

(І. Ільф)

(Тем. перегляд)

 

20 жовтня - Міжнародний день кухаря і кулінара

Це не просто професія, багато хто і цілком справедливо називають це мистецтвом. Перші кухарі з’явилися на землі без сумнівів з появою самого людства, інакше як можна пояснити, що ми все ще не померли з голоду. Більш того - прийом їжі для багатьох з нас досить приємне заняття. З’їсти що-небудь смачненьке, це те саме маленьке свято, яке кожен з нас може влаштувати собі, і не останнє місце в цьому займає кухарське мистецтво.

Професійне свято кулінарів і кухарів порівняно молода подія. Міжнародна день кухарів був заснований лише в 2004-му році.

Приготування їжі це унікальний процес - скаже будь який кухар. Рецепт є лише якоюсь загальною картою приготування страви. Смак, вірніше баланс смаків, тонкощі і момент, в який необхідно виробляти ті чи інші дії з продуктами і приправами - це ціла симфонія. Професійний кухар, як диригент, успіх якого залежить не тільки від його знань і досвіду, але і від особливого таланту і чуття. Не багато можуть похвалитися цими необхідними якостями, проте багатьом з нас доводилося готувати самостійно і бачити різницю між роботою фахівця.

Український народ недарма пишається своєю національною кухнею, ми маємо для цього усі підстави. Наша кухня має унікальність і самобутність, вона багата і щедра, смачна і різноманітна, цікава і пізнавана. Сьогодні, коли фактично стерті кордони між кулінарними культурами різних країн і на столах сучасних українських господинь чудово уживаються екзотичні роли, італійська паста і французька випічка, ніякі закордонні страви все одно не можуть витіснити із наших сердець незабутні, легендарні і такі рідні вареники й деруни, капусняк і борщ, холодець, кров’янку і, звичайно, сало, яке так і хочеться писати із великої літери. Більшість цих страв української кухні здобули популярність далеко за межами нашої країни і навіть увійшли у меню міжнародної кухні. Не буде перебільшенням, якщо ми скажемо, що чудова українська випічка справляє на іноземців приголомшливе враження і закордонні кухарі із задоволенням запозичують рецепти наших національних страв.

"Справжній Кухар - добрий він по суті.

Людина зла не стане до плити.

І чисті в нього помисли і руки,

Натхненно він прямує до мети.

Він мрійник – а тепер їх дуже мало.

Він - кулінар, творець. Він фантазер.

Художник він, бо це мистецька справа

З далеких тих часів і до тепер.

Він музикант – на кухні, як по нотам

Все закипає, піниться, шкварчить.

Ні, він не геній, він звичайній кухар -

Так просто ця професія звучить.

Науку він поєднує з шаманством,

Весь день ворожить десь коло плити,

Під дзвін тарілок, як під звуки маршу,

Велить він страву до гостей нести.

Він все сказав, Він не чекає дяки.

Він творить для людей і від душі.

Працює не лише за для подяки,

І всі його творіння, як вірші.

Я знаю, що древніші з книг на світі -

Це товсті звитки кулінарних книг.

Нехай твердять про вічність літописці,

А я б найперше в вічності зберіг

Чарівну прозу про мистецтво їжі,

Про таємниці кулінарних всіх доріг."

(Бесіда)

Пилип Степанович Орлик (1672 - 1742) — український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1702-1709), Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист. Представник білоруського шляхетського роду Орликів (чеського походження), що користалися білоруським гербом «Новина» та писалися литвинами (білорусами).

Він був одним із найближчих помічників Івана Мазепи. Високоосвічена людина, Пилип Орлик 1707-го року стає генеральним писарем Війська Запорозького. Він виконує дипломатичні доручення гетьмана в його таємних відносинах з антиросійською польською верхівкою і шведським королем Карлом Дванадцятим. Після поразки під Полтавою Орлик разом з Мазепою відступив на територію Туреччини. Після смерті Мазепи його прибічники на противагу прихильнику Петра Першого Іванові Скоропадському у квітні 1710-го року обрали гетьманом Пилипа Орлика. У день виборів було проголошено конституцію, яка називалася «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» і яку ми знаємо як «Конституцію Пилипа Орлика».

«Народ завжди має право протестувати проти гніту.»

«Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів.»

«Бог вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконства смиряє, одні уярмлює, інші звільняє, одні підносить, інші скидає долі.»

(П. Орлик)

 

 

 
       
 
   

 
 
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

return_links(); ?>