Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту // Головна сторінка ЦБС // ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна
     

 


 
 
 
 

Нові надходження

 

 


 
 
 
 

 

 


Пошук по сайту

 

 

       
 

Заходи

2017 рік

Лютий

(Бесіда)

Євген Филимонович Маланюк (1897 - 1968) — український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР.

Син української землі Євген Маланюк більшу частину свого життя провів закордоном: спочатку Чехословаччина і Польща, далі – Німеччина, і нарешті США. Він опинився в еміграції у 1920 році і на Україну так і не повернувся. За життя так і залишився непривітаним співцем України. Його перу належать 10 поетичних збірок – «Стилет і стилос» (1925), «Гербарій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939), «Влада» (1951), «П'ята симфонія» (1954), «Остання весна» (1954), «Серпень» (1959), «Перстень і посох» (1972, видана після смерті), а також «Книга спостережень» у 2-х томах, що містить літературознавчі, культурологічні, літературно-критичні та публіцистичні статті та есе, котрі друкувалися в еміграційних часописах. Творча спадщина Є. Маланюка в повному обсязі поки не видана. У світоглядному плані поезія і проза (есеїстика) Маланюка становлять одне ціле. Найголовнішою, стрижневою була ідея української державності, яка становила енергетичне джерело творчості Є.Маланюка.

"...Крізь зойк заліз, крізь звіра рик,

крізь дим руїни – Україну

Новий узріє чоловік...".

"...Мій ярий крик, мій біль тужавий,

Випалюючи ржу і гріх,

Ввійде у складники держави,

Як криця й камінь слів моїх..."

(Є. Маланюк)

(Бесіда)

 

Євген Павлович Гребінка (1812 - 1848) — український письменник, педагог, видавець.

Він прожив коротке життя – всього 36 років. Та за цей час – встиг зробити собі ім’я і в українській, і в російській літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври. За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, романів і оповідань. Творчість письменника відіграла важливу роль у становленні української літератури. Байки Гребінки відзначаються яскравим національним колоритом, а ліричні поезії стали популярними піснями (наприклад, «Черные очи» та «Українська мелодія»). Був знайомий з О. Пушкіним, І. Криловим, І. Тургенєвим, дружив з Г. Квіткою--Основ'яненком, П. Гулаком-Артемовським, Л. Боровиковським, В. Забілою. У 1836 році познайомився з Т. Шевченком. Брав безпосередню участь у викупі поета з кріпацтва.

«Давно хтось сказав, що українською мовою можна писати лише саме кумедне, смішне... Досить прочитати історію Малоросії, придивитися до характерів її героїв, прислухатися до її пісень, де ремство душі виливається в таких жалібних звуках, як пісня степової чайки, як стогін матері над могилою сина, і ви думаєте: невже народ з таким залізним характером, з такими глибокими почуттями може лише сміятися?»

(Є. Гребінка)

(Кн. виставка) 

Чарлз Діккенс (1812 - 1870) — англійський письменник, один із найпопулярніших романістів вікторіанської епохи, відомий політичний агітатор.

 

 

У 1837 році Чарльз Діккенс опублікував свій перший роман «Посмертні записки Піквікського клубу», який став одним з яскравих зразків вишуканого гротеску в літературі. У своїх наступних творах Діккенс поетизував злиденне життя, примушував співчувати жителям нетрів. Письменник особисто читав свої твори на публіці, оскільки мав для цього непогані акторські здібності. Його читання користувалися успіхом серед слухачів. Шалено популярними досі залишаються такі твори Чарльза Діккенса, як «Пригоди Олівера Твіста», «Крамниця старожитностей», «Домбі і син» та інші. Чарлз Діккенс - письменник вікторіанської епохи, який не тільки відобразив її у своїх творах і порушив проблеми, котрі хвилювали англійське суспільство, а й намагався їх розв'язувати. Його активна літературна й громадська діяльність сприяла великим змінам - ліквідації боргових тюрем, реформ у галузі освіти і судочинства, збільшенню кількості доброчинних організацій і відродженню меценацтва. Його любов до бідних і скривджених була справжньою, а не фальшивою, для нього вони були такими ж повноправними членами суспільства, як і заможні, їм він дарував усю силу свого таланту, усю свою любов, відкривши їм поезію їхнього буденного життя, і став символом Англії прозаїчної.

"Зі всіх винаходів і відкриттів, в науці і мистецтвах, зі всіх великих наслідків дивного розвитку техніки на першому місці стоїть книгодрукування..."

"Працьовитість - душа всякої справи і запорука добробуту."

"Ніколи не говори ніколи."

"Нам дано життя з неодмінною умовою хоробро захищати його до останньої хвилини."

(Ч. Діккенс)

(Тем. перегляд)

10 лютого 1837 року помер Олександр Пушкін.

У Санкт-Перербурзі від рани, отриманої попереднього дня на дуелі, на 38-у році життя помер видатний російський поет Олександр Сергійович Пушкін, який увійшов у історію російської культури як творець російської літературної мови і родоначальник нової російської літератури.

"...Всего-то - чтоб была свеча,

свеча простая, восковая,

и старомодность вековая

так станет в памяти свежа.

И поспешит твое перо

к той грамоте витиеватой,

разумной и замысловатой,

и ляжет на душу добро..."

(Б. Ахмадуллина)

(Бесіда)

Сідні Шелдон (1917 — 2007) — американський письменник, лауреат премії «Оскар».

Його робота на телебаченні склала майже 20-річний період, протягом яких він створив «Шоу Петті Дьюк» (1963–1966), «Я мрію про Джинні» (1965–1970) і «Від Харта до Харта» (1979–1984), але він став знаменитим після того, як йому виповнилось 50, і написав романи-бестселери, такі як «Майстер гри» (1982), «Інша сторона півночі» (1973) і «Лють ангелів» (1980). Його романи перекладені на 56 мов і видані тиражем понад 300 мільйонів екземплярів в більш ніж 100 країнах, за його 25 сценаріями знято фільмів. Його ім'я стало синонімом слова "бестселер». За заслуги перед літературою і кінематографом Сідні Шелдон отримав іменну зірку на голлівудській Алеї Слави. Крім того, його ім'я присутнє в Книзі рекордів Гіннеса: Шелдон – автор, якого набільше перекладають у світі. Сідні Шелдон - одна з емблем американського масового чтива, один з патріархів захоплюючого роману, в основі якого дія, дія і ще раз дія.

«Головною причиною успіху своїх романів я вважаю ту, що мої персонажі - реальні люди для мене і, отже, стають живими людьми для читачів. Зарубіжні читачі люблять мої книги ще й тому, що любов, ненависть і ревнощі - емоції загальні, універсальні, зрозумілі кожному ».

(С. Шелдон)

(Кн. виставка)

14 лютого весь християнський світ відзначає День святого Валентина - покровителя всіх закоханих.

І «розбиті серця», і самотні скептики, і закохані без взаємності, і ті, хто втратив віру у любов, можуть 14 лютого попросити допомоги у заступника всіх закоханих святого Валентина. Причому не лише «у своєму серці», але й безпосередньо помолившись його мощам, які зберігаються 72 кілометри від Львова, у місті Самборі.

День Святого Валентина!!!

День закоханих й щасливих.

Люди люблять і чекають,

А чого? Самі не знають.

У цей день все може статись:

Кожен може закохатись.

Будуть серденька співати,

Будуть квіти дарувати…

(Бесіда)

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.

 

Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Дане свято можуть відзначати носії 6000 мов, які на сьогоднішній день зафіксовані в світі. Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Однак багато мов сьогодні знаходяться на межі повного зникнення. У деяких мов не залишається живих носіїв, тому одним з методів порятунку лінгвістичного багатства планети експерти називають вивчення іноземних мов.

"Без мови рідної й народу рідного нема…"

(В. Сосюра)

(Бесіда)

Чарльз Майкл «Чак» Поланік (також Паланік), (укр. Палагнюк) (нар. 1962 р.) — американський сатирик, письменник-фантаст і вільний журналіст українського походження, що живе в Портленді, Орегон.

Більшості він відомий за відзначеним багатьма преміями романом «Бійцівський клуб» (англ. Fight Club), який пізніше було екранізовано Девідом Фінчером. Успіх картини посприяв і розвитку кар'єри Поланіка - книга «Бійцівський клуб» була тричі перевидана. Потім письменник випустив романи «Невидимки», «Задуха», «Колискова», «Щоденник», «Пігмей», «Хто все розповість», своєрідний путівник по Портленду "Втікачі і біженці» і ін. Більшість книг мають схожі риси - вони починаються з кінцівки, оповідають про відчайдушно самотніх і нещасних людей. Поланік уважний до деталей - рецепти варення мила, виготовлення вибухівки, улюблених страв він публікував в своїх книгах. Поланік має одну з найбільших спільнот послідовників в Інтернеті, що створена на його офіційному сайті. Творчість Поланіка, схожа за стилем на Брета Істона Елліса, Ірвіна Велша і Дугласа Копленда, зробила його одним з найпопулярніших романістів Генерації Х. Творчість Поланіка сприймають кардинально протилежно. Одні називають його культовим письменником і сприймають його романи як справжнє відкриття і заклик до дії. Інші, навпаки, говорять, що автор надмірно натуралістичний, і тільки в агресивному оповіданні весь його успіх, а не в якихось ідеях, які відображають сучасну дійсність.

"Людяність визначається не тим, як ми поводимо себе з іншими людьми. Людяність визначається тим, як ми поводимо себе з тваринами."

"Ми всі помремо. Мета не в тому, щоб жити вічно. Мета в тому, щоб створити щось безсмертне."

(Ч. Поланік)

(Бесіда) 

Тетяна Нилівна Яблонська (1917 - 2005) — українська художниця-живописець, професор (1967), академік Академії мистецтв СРСР (1975), Народний художник СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997–2005), лауреат Державних премій СРСР (1945, 1951, 1979) та Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1998), Герой України (2001).

 

Портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні картини. В різних жанрах працювала Тетяна Нилівна Яблонська. Її ім'я широко відоме в Україні. Вона - справді народний художник. Офіційне визнання Тетяні Яблонській принесла агітаційно-рекламна картина „Хліб". У зрілі роки художниця відходить від академічної манери та пише в традиціях народного настінного розпису із властивими йому декоративністю, насиченими кольорами, предметністю навколишнього світу. У роботах художниці втілюються праця, побут українського народу та тонке, яскраве бачення природи. Виставки картин Яблонської проходили в Києві, Москві, Лондоні, Будапешті та багатьох інших містах світу.

"Мистецтво має бути доступним для розуміння, без тлумачень перекладача-мистецтвознавця."

(Т. Яблонська)

(Бесіда) 

Лесь Курбас (повне ім'я — Олександр-Зенон Степанович Курбас) (1887 - 1937) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР (1925).

 

Лесь Курбас - талановитий актор, режисер-реформатор, педагог, організатор багатьох творчих колективів, фундатор усієї театральної культури на Україні - вписав одну із найяскравіших сторінок не лише в історію українського, а й світового мистецтва. Вихованець Віденського та Львівського університетів, активний учасник студентського руху, людина, що глибоко простудіювала історію, літературу, теорію мистецтва, філософію, психологію, знала кілька мов, митець величезного діапазону. У березні 1922 року він створив експериментальний театр українського модернізму - "Березіль" (вистави "Мина Мизайло", "Диктатура", "Маклена Граса"). Він мусив боротися з могутнім антиукраїнським апаратом насильства ЦК РКП(Б). Отож мученицька смерть Леся Курбаса в російському північному концтаборі 3 листопада 1937 року являє собою органічний складник його мистецької особистості й мистецької долі.

 «Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати».

(Л. Курбас)

(Бесіда) 

Джон Ентоні Берджес Вілсон (літературні псевдоніми: Ентоні Берджес, Джозеф Келл, Ентоні Пауел, Ентоні Джилверн) (1917 - 1993) — англійський письменник, композитор і літературний критик.

 

Найвідомішою роботою в біографії Ентоні Берджеса є «Механічний апельсин» (1962), написаної в уявному підлітковому сленгу. Дія твору розгортається в безкласовому казковому суспільстві, де інтелігентні молоді бандити стверджують свою індивідуальність шляхом умисного вибору і творіння зла. До інших відомих творів Ентоні Берджеса відносяться романи «Містер Енербі зсередини» (1961), "М.Ф." (1971), "Наполеонівська симфонія» (1974) "Сила землі" (1980), "Режим диявола" (1989), посмертно опублікований твір "Мрець в Депфорді" (1995), "Бірн" (1997) і також відоме дослідження про Джеймса Джойса "Що стосується Джойса» (1968).

"Коли людина перестає робити вибір, вона перестає бути людиною."

"Рідкісне, можна сказати, задоволення в наші дні зустріти людину, яка щось читає".

(Е. Берджес)

(Тем. полиця) 

Віктор-Марі Гюго (1802 - 1885) — французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч. Член Французької академії (1841).

 

Творчість Гюго дуже різноманітна: романи, лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи. Віктор Гюго зробив значний внесок в оновлення поезії і театру як лідер течії романтизму у французькій літературі. Він також дав змогу багатьом поколінням розвинути думку, що ідеологічна позиція письменника в політичному житті завдяки численним зобов'язанням прирікає його на вигнання. Гюго почав писати прозу ще в дитинстві. У двадцять років він надрукував перші вірші і був удостоєний довічної пенсією від короля Людовика XVIII. Вірші, романи, драми, п'єси безперервним потоком виходили з-під пера, зробивши знаменитим письменника. Прославлений роман «Собор Паризької богоматері» Гюго написав в поспіху, в побоюванні прострочити контракт з видавництвом. Успіх письменнику приніс талант тонко відчувати і майстерно відображати настрій більшості французів. Одним з останніх його творів став роман «Знедолені». У період, що передував революції 1848 року, Гюго майже повністю закинув художню творчість і активізувався як політичний діяч. Він став переконаним республіканцем і після 1848 року брав активну участь у боротьбі за збереження і зміцнення республіканського ладу.

"Світло! Завжди світло! Всюди світло! Його потребують усі. Воно міститься в книзі."

"Література - це керівництво людського розуму людським родом."

"Творець книги - автор, творець її долі - суспільство. Наше життя - подорож, ідея - путівник. Немає путівника, і все зупинилося. Мета втрачена, і сил як не бувало."

"Поет є світ, обійнятий одною людиною."

"Розум людський володіє трьома ключами, що відкривають все : цифрою, буквою, нотою. Знать, думати, мріяти. Все в цьому."

"Хто читає, той мислить, а хто мислить, той міркує."

"Завжди любіть один одного усією душею. У світі немає майже нічого, окрім любові."

(В. Гюго)


 

 

 
       
 
   

 
 
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

return_links(); ?>