Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту // Головна сторінка ЦБС // ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна
     

 


 
 
 
 

Нові надходження

 

 


 
 
 
 

 

 


Пошук по сайту

 

 

Заходи

2016 рік

Травень

(Кн. виставка)

Великдень — день у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска.

 

Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.

(Тем. полиця)

Генрик Адам Александер Піус Сенкевич (1846 - 1916) — польський прозаїк білорусько-татарського походження. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року.

Автор низки оповідань і романів, зокрема, «Quo vadis» (1896) та «Хрестоносці» (1897–1900). Цим романам відомого польського класика Генріка Сенкевича вже більше сотні років. Але вони й дотепер користуються великою популярністю не тільки на батьківщині письменника, а й, без перебільшення, - у всьому світі. Твори Сенкевича містять багатий матеріал. Глибокі, колоритні описи історії Речі Посполитої періоду сімнадцятого століття, Риму епохи імператора Нерона і сьогодні викликають дискусії в середовищі істориків, політиків, діячів культури і мистецтва.  

"Горе тому, хто в ім'я особистих прав забуває про інтереси Вітчизни."

          Генрик Сенкевич

(Бесіда)

Зигмунд Фрейд, також Зигмунд Фройд (1856 - 1939) — австрійський психолог і невролог юдейського походження, який вивчав людське несвідоме.

 

 

Він розвинув методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу, і сформулював концепцію структури психіки (Ід, Еґо та Супереґо, або Воно, Я і Над-Я).

(Тем. перегляд)

День матері — міжнародне свято. В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.

 

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. У 1939 свято заборонила радянська влада. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулось в Україну. Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

(Кн. виставка) 

День Перемоги — державне свято Радянського Союзу, що відзначалося щорічно 9 травня «на згадку про переможне завершення Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників».

 

Дата пов'язана з прийняттям капітуляції Німеччини у війні в радянській зоні окупації в передмісті Берліна Карлсхорсті за московським часом. Встановлене указом президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року (ще до підписання) як день «всенародного торжества». У 1948 році, враховуючи жахливі наслідки війни, зокрема наявність на той момент величезної кількості інвалідів, свято скасували. Статус державного свята й неробочого дня 9 травня знову отримало 1965 року. З того часу супроводжувався урочистими військовими парадами радянської армії на Червоній площі в Москві. Також святкувався у деяких країнах Варшавського договору. З 1991 року, після розвалу СРСР, продовжує святкуватися в низці пострадянських країн — Росії, Білорусі, Україні, Казахстані тощо. В українському законодавстві із 2000 до 2015 років визначався як день «торжества безсмертного подвигу народу — переможця над фашизмом, всенародної пам'яті про його боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини». З 2016 року замість «Дня Перемоги» 9 травня відзначається «День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.» У більшості європейських країн День перемоги в Європі відзначають 8 травня, а країнах Британської Співдружності — 7 травня.

(Бесіда) 

Василь Семенович Стефаник (1871 - 1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Галичини. Зять священика УГКЦ, посла Галицького сейму Кирила Гаморака.

 

 

З великою силою слова Василь Стефаник зображав трагедії і драми селян. Він став майстром психологічної новели завдяки напруженому вболіванню за долю свого народу. Літературну діяльність письменник починає з 1890 року. Протягом 1890-го-97-го років він пише свої перші "образки", тобто ліричні етюди, поезії в прозі, далі переходить до написання реалістичних новел, у яких змальовує тяжке економічне становище і безправність селян Галичини. Специфічна композиція новел Стефаника надає їм особливого драматизму й психологізму. Митець мав великий вплив на творчість багатьох українських письменників, зокрема Яновського, Довженка, Гончара.

(Тем. перегляд)

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня.

 

Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї - єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою. Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх. Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу! У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

(Тем. полиця)

Михайло Опанасович Булгаков (1891 — 1940) — російський письменник, драматург, лібретист, лікар.

Народився у Києві, Російська імперія. Син російського богослова Опанаса Булгакова. Випускник Київського університету (1916). За освітою лікар. Учасник Першої світової війни (1914—1918) і Громадянської війни у Росії (1917—1921). Симпатик білогвардійців, противник більшовизму і українського національного руху. Працював у київському лазареті Червоного Хреста, Київському військовому шпиталі, шпиталі Саратовської Казенної палати, а згодом у Кам'янці-Подільському і Чернівцях. Свою медичну практику описав у «Записах юного лікаря». Після війни деякий час жив на Кавказі, де почав писати і ставити п'єси у місцевих театрах. З 1921 р. жив у Москві. Працював у Владикавказькому академічному театрі, Московському художньому академічному театрі, Театрі робочої молоді та Большому театрі. Основна праця — роман «Майстер і Маргарита». Помер у Москві. Автор творів «Біла гвардія», «Дияволіада», тощо. Псевдоніми — Агарін, М. Б., Булл., М. Булл., Михаїл Булл.

Як письменнику Булгакову судилося стати улюбленцем кількох поколінь читачів з усього світу. У романі "Майстер і Маргарита" йому вдалося показати основну антитезу своєї суперечливої та драматичної епохи. Спираючись на православну традицію, використовуючи євангельські образи, Булгаков створив дивовижну картину боротьби Божественних сил і сатанинських начал, добра і зла, світла й пітьми в тогочасній Росії. Булгакову був властивий біль за людину. Він не приймав тієї літератури, що живописала страждання абстрактних, нереальних героїв.

(Кн. виставка) 

Григорій Шалвович Чхартишвілі (псевдонім Борис Акунін, нар. 1956 р.) — російський белетрист, сценарист, сходознавець, літературний критик і перекладач грузинського походження; опозиційно налаштований до путінського режиму, переїхав жити до Франції, хоч і запевняє, що він «не емігрував».

Популярність прийшла до письменника після виходу романів і повістей із серії «Новий детектив», що оповідають про пригоди Ераста Фандоріна. Акунін є автором серій «Провінційний детектив», «Пригоди магістра", "Жанри», а також був одним з укладачів збірника найбільш похмурих творів сучасних західних белетристів "Ліки від нудьги». Борис Акунін також публікує критичні і документальні роботи, які виходять під справжнім ім'ям письменника. Б. Акунін відзначений, як найбільш читаний автор сучасної Росії. У 2008 р загальний тираж його творів перевищив 1,3 млн. примірників. Белетристичні твори письменника були переведені на 35 мов і видано в Японії, Нідерландах, Німеччині, Італії, Фінляндії, Франції та ін. Борис Акунін в своїх книгах допускає цікаві відсилання до історичних подій, рекурсій і мовних зворотів.

(Бесіда) 

Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія - творців слов’янської писемності.

24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій. Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця. В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

(Бесіда)

День Києва (День міста Київ) — свято, присвячене місту Київ, яке відзначають у останню неділю травня.

Перше святкування Дня Києва відбулося наприкінці травня 1982 року — святкування 1500-річчя Києва.

З 1984 року почалися регулярні вернісажі на Андріївському узвозі. А в останню неділю травня 1987 р. вперше був офіційно відзначено День міста Києва. Цю дату запропоновав журналіст В'ячеслав Лашук.

В дійсності, заходи присвячені Дню Києва, відбуваються протягом декількох днів (трьох–п'яти), які передують останній неділі травня. В дні святкування відбуваються традиційні міжнародні змагання з велоспорту, щорічна спортивно-благодійна акція «Пробіг під каштанами» (забіги для спортсменів і любителів, старт для учасників на візках і дітей до 7 років), змагання з пляжного футболу, відкрита регата, фестиваль повітряних зміїв, міський турнір з кікбоксингу, чемпіонат Києва з роликовому спорту та інше.

На Співочому полі, в ботанічних садах відбуваються виставки весняних квітів. В більшості київських театрів показують спеціально підготовлені вистави для дорослих і дітей.

(Тем. перегляд) 

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі від причин, пов’язаних з курінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних пригод, вживання наркотиків, або від СНІД.



 

 
 
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

return_links(); ?>