Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту // Головна сторінка ЦБС // ЦПРБ ім. О.С. Пушкіна
     

 


 
 
 
 

Нові надходження

 

 


 
 
 
 

 

 


Пошук по сайту

 

 

       
 

Заходи

2016 рік

Листопад

(Тем.перегляд)

6 листопада 1943 року, радянські війська в ході Київської наступальної операції визволили від фашистських загарбників столицю України - місто Київ.

Страшний період окупації Києва, що тривав 778 днів, нарешті завершився. Дорогу ціну заплатили визволителі. Понад 200 тисяч бійців Червоної Армії поклали своє життя за українську столицю. За мужність і героїзм при визволенні Києва було нагороджено орденами та медалями 17 з половиною тисяч бійців і командирів, а 668 з них стали Героями Радянського Союзу, тридцять двоє з них були кияни.

"Рік сорок третій. Радіоінформбюро

У зведенні передано було

Вість довгождану: «Визволено Київ!»

Мов вітер щастя і весни повіяв..."

(Іван Гончаренко)

 

(Бесіда)

 

Микола Степанович Вінграновський (1936 - 2004) — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет.

Перші поетичні публікації Вінграновського з'явилися 1957 року. У квітні 1961 року «Літературна газета» опублікувала велику добірку його творів. Наступного року побачила світ перша книжка Вінграновського «Атомні прелюди». Етапами творчого зростання стали для нього збірки «Сто поезій» (1967) та «Поезії» (1971). У 80-х роках вийшли книжки «На срібнім березі» (1982), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1981).

Поезії Вінграновського на тлі тогочасного літературного продукту відзначалися глибиною думки і довершеністю образів. Не випадково відомий літературознавець В. Моренець назвав його «першим з-поміж рівних у плеяді "шістдесятників"». Важливою подією в українському літературному житті стала поява книжки інтимної лірики Вінграновського «Цю жінку я люблю» (1990), яка відкривалася віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...» Пізніше вийшли збірки поета «З обійманих тобою днів» (1993) та «Любове, не прощавай!» (1997). Він також відомий читачеві як автор творів для дітей.

М. Вінграновський — поет, прозаїк — божий дар української культури. У невідому досі художню сполуку поєдналися в його творчості героїчна етика рідного народу і рідкісне відчуття прекрасного, енергія безсмертних образних значень, якими повниться світ навколо нас. Виходить, саме любов до рідної природи дає натхнення поетам зображувати її так яскраво, по-своєму оригінально. Саме в особливому ставленні до навколишнього світу і полягає неповторність поетичного світу М. Вінграновського!

«Ходімте в сад. Я покажу вам сад,

Де на колінах яблуні спить вітер.

А згорблений чумацький небоспад

Освітлює пахучі очі квітів.

Я покажу вам сливи на сучках,

Що настромились, падаючи мовчки.

Затисла груша в жовтих кулачках

Смачного сонця лагідні жовточки»

(М. Вінграновський)

 

(Бесіда

День української писемності та мови — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада.

 

За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ «Про День української писемності та мови».

Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.

“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”

(Панас Мирний)

 

(Кн. виставка)

Федір Михайлович Достоєвський (1821 - 1881) — російський письменник, українець за походженням.

У художньому розвитку людства важко назвати іншого письменника, якого б стільки читали; і немає в історії світової літератури іншого митця, творчість якого була б така суперечлива, а біографія така драматична; не знала література й подібної спадщини, навколо якої відбувалися б такі гарячі дискусії, ідеологічні битви, які почалися ще за життя автора і тривають сьогодні.

Він був азартним гравцем і часто писав, щоб розрахуватися з боргами. За життя він створив понад 30 романів, і в 20-ти з них описав Петербург – місто яке і любив, і ненавидів. Там і сьогодні є будинки, в яких ніби жили його герої.

Вперше опублікувався в 1846 році (роман "Бідні люди", потім повість "Двійник"). З 1848 р. став активним учасником революційних гуртків Спешнєва і Дурова. У 1849 р. був заарештований і засуджений до смертної кари, заміненої каторгою. Згодом написав кілька творів про каторгу, найбільшим з яких стали "Записки з Мертвого дому" (1861-62 рр.). У 60-70-і рр. створені найбільш видатні книги Федора Михайловича Достоєвського: "Злочин і покарання" (1866 р.), "Ідіот" (1868 р.), "Біси" (1871-72 рр.), "Підліток" (1875 р.) і "Брати Карамазови" (1879-80 рр.).

"Не загубіть життя, бережіть душу, вірте в правду. Але шукайте її уважно все життя."

(Ф. Достоєвський)

 

(Бесіда) 

Михайло Васильович Ломоносов (1711 - 1765) — російський учений-натураліст, геохімік, поет, перший російський академічно освічений вчений.

Він «був першим нашим університетом». Так назвав Михайла Васильовича Ломоносова поет Олександр Пушкін. Значною мірою завдяки праці Ломоносова російська наука піднялася до небувалих висот. Працюючи в області точних наук, учений одночасно займався дослідженнями з російської історії, роботою в царині російської мови, літературної теорії та практики. Саме з ініціативи Ломоносова двері новоствореного Московського університету були відчиненими не лише перед дворянами, а й перед талановитим простим людом, щоб не відчували вони тих розчарувань, що довелося пережити йому самому. Адже 19-річному Михайлу, щоб вступити до Слов'яно-греко-латинської академії, довелося вигадати собі дворянське ім'я.

"Ломоносов обійняв усі галузі освіти. Історик, Ритор, Механік, Мінералог, Художник і Поет - він усе випробував."

(Олександр Пушкін)

(Кн. виставка) 

20 листопада вважається Всесвітнім днем дитини. Офіційно це свято з'явилося в 1954 році завдяки відповідному рішенню Генеральної Асамблеї ООН, яка звернула увагу всього людства на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення благополучних умов для їх життя.

Свято також відзначається в день, коли Організація Об'єднаних націй прийняла декларацію прав дитини. Це відбулося в 1959 році. Крім того, 20 листопада 1989 року була підписана міжнародна конвенція про права дитини. Україна ратифікувала зазначений документ ще у вересні 1991 року.

 Конвенція ООН про права дитини базується на чотирьох основних принципах: першочерговість інтересів дитини; забезпечення повноцінного життя та розвитку; залучення до громадського життя; відсутність дискримінації.

 Відповідно до цього міжнародного документа реалізується державна політика, що має на меті покращення становища кожної дитини в Україні, зокрема, зменшення числа дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, потерпають від насильства та скрути, забезпечення права кожної дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на сімейне виховання.

 Серед головних проблем, про які зазвичай згадують у цей день, можна назвати дитячу смертність. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров'я, на сьогоднішній день в світі помирає близько 11 мільйонів дітей молодше п'яти років. Безліч дітей вже в самому малому віці стають інвалідами, не отримують необхідного рівня освіти, якісної медичної допомоги та інших необхідних умов для нормального життя.

 Боротьбу з цими сумними явищами постійно веде дитячий фонд ООН, вивчаючи проблеми дітей навіть в період їхнього внутрішньоутробного знаходження.

  "Діти повинні жити в світі краси, ігри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості."

(В. Сухомлинський)

 

(Бесіда) 

Артуро Перес-Реверте (нар. 1951 р.) – іспанський романіст i журналіст, член Королівської академії іспанської мови з 2003 року .

Протягом багатьох років як кореспондент іспанської радіо- та телекорпорації RTVI висвітлював військові конфлікти у багатьох країнах. Перша його книга, «Гусар» ("El Husar"), вийшла в 1986, проте увагу публіки він притягнув лише через два роки, романом "Учитель фехтування" (1988).

Справжній успіх прийшов до письменника з виходом роману "Фламандська дошка" (1990), відміченою у Франції Гран-прі як кращий детектив. Найбільшою популярністю користується його наступна книга - "Клуб Дюма, або Тінь Ришельє", що вийшла в 1993 (на її основі Роман Поланський зняв містичний трилер "Дев'яті ворота"). Перу Артуро Переса-Реверте належать романи "Шкіра для барабана, або причастя" Севільї, "Територія команчів" (про війну в Югославії), "Королева Півдня" (де Перес-Реверте піднімає тему наркоторгівлі), а також циклу історичних романів "Капітан Алатристе", написаний стилізованою мовою Золотого Століття.

Письменник не грає ролі, не надягає маски. Кожна книга - підсумок його власного життєвого досвіду. Цей Дон Кіхот сучасної іспанської літератури готовий битися з вітряними млинами банальності за диво витонченої інтриги. Він ввібрав неквапливу мудрість століття ХХ і викладає її комп'ютерним швидкостям століття XXI.

"Ми ніколи не залишаємося з книгою наодинці, чи не так? Кожна сторінка нагадує нам якийсь прожитий день і допомагає воскресити ті почуття, що його наповнювали. Щасливі години відзначені крейдою, сумні - ... вугіллям.

 Книги - це двері, що виводять тебе з чотирьох стін .... Вони вчать тебе, виховують, з ними ти подорожуєш, мрієш, уявляєш, проживаєш інші життя, а своє множиш в тисячу разів."

(А.Перес-Реверте)

 

(Тем. перегляд) 

День пам'яті жертв голодоморів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

Голодомор — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української УРСР. Точні дані про померлих вже навряд чи будуть колись з'ясовані. За різними даними, голодною смертю померло від 3,5 до 9 мільйонів осіб.

Три Голодомори, що відбулися в Україні, це найбільша трагедія українського народу в XX столітті. Вони є цілеспрямованим злочином, який в умовах таємності здійснювався більшовицькою владою, аби знищити українців як націю.  Навесні 1933 року, в Україні щодня помирало голодною смертю до 25000 людей, щогодини - близько 1000, щохвилини - 17.

 

"Голодна смерть, напевно, найстрашніша.

Вона повільна, довга і тяжка,

Жахлива і пекельна, найлютіша,

Бо зводить з розуму й така тривка..."

(Н. Красоткіна)

 

(Тем. полиця) 

Стефан Цвейг (1881 — 1942) — австрійський письменник, критик, автор численних белетризованних біографій.

У своїх творах Стефан Цвейг старався проникнути в таємниці психології, збагнути причини явищ і подій у житті людей. Він підкуповує людей винахідливістю критичного мислення, створенням історичного колориту, описом психології творчої особистості. Улюблені жанри – есе, нариси, новели: новели – «Амок» (1922), « Сум'яття почуттів» (1927), «Мендель-букініст» (1929), «Шахова новела» (закінчено в 1941), цикл історичних новел «Зоряні години людства» ( Sternstunden дер Menschheit , 1927) та ін. У 20-30 роки він створив популярні життєписи («Марія Антуанетта», 1932; «Марія Стюарт», 1935; «Магеланн», 1938; «Бальзак») і цикли («Три майстри», 1920; «Боротьба з демонами» , 1925; «Поети свого життя», 1928; «Лікування духом», 1931).

Твори письменника вражають драматизмом, захоплюють незвичайними сюжетами і змушують міркувати над мінливістю людських доль. Цвейг не втомлюється переконувати в тому, наскільки беззахисне людське серце, на які подвиги, а часом злочини штовхає людину пристрасть.

 

"Життя нічого не дає безкоштовно, і всьому, що підноситься долею, таємно зумовлена своя ціна.

Лише той осягає життя, хто проникає в її глибини.

Книга є альфа і омега всякого знання, початок кожної науки.

Там, де є книга, людина вже не залишається наодинці з самою собою, в чотирьох стінах свого кругозору, вона залучається до усіх звершень минулого і сьогодення, до думок і почуттів цілого людства."

(С. Цвейг)


 

 

 
       
 
   

 
 
 
 

 

 
 
 
 
 

 

 

return_links(); ?>