Вибрані поезії та переспіви

 

 

МАРІЇ КОСТЯНТИНІВНІ ЗАНЬКОВЕЦЬКІЙ

на святкування її 25-ти літньої
славної праці задля рідного кону

 

Коли над нашим рідним краєм
Важкії хмари облягли
Й відомим тілько їм звичаєм
Наш дух гнітили до землі,
Не даючи у небо ходу, —
Тоді на кін ступила ти.
І в невідомій тобі зроду
Посаді почала цвісти,
Мов тая квіточка рожева,
Світить, як зіронька ясна...
Не даром вперш тоді зраділа
Невільна наша сторона,
Бо ти усім одкрила очі,
Що хмари ті — одна мана,
Що творчий дух не замороче
Ніяка справа обтяжна:
Він всяку полама облогу
І вийде вільним на дорогу.

І от минуло четверть віку —
Страшенно довга низка літ!
Під тягарем їх чоловіку
Зневіривсь й остогид би світ,
Та не тобі то, чарівнице!
Для тебе на землі нема
Ні літ, ні втоми... Як зірниця
Блискуча, чиста, та ясна
На небі темному палає,
Так твоя слава голосна
По світу білому гуляє
І світить, як зоря ясна,
На всю широку Україну
І гріє нас, і звеселя...
Немає славі тій упину
І кінця краю їй нема!
І все це від того так сталось,
Що ти тут з небом поєдналась!

І цяточку його краси
Звела до нас на землю люту,
Де тілько чутно голоси
Людей щоденного клопоту,
Їх бідкання, плачу та горя,
Та ворожнечі за маслак,
Що одним кинула зла доля,
А других — поминула й так.
І ти оті людські змагання
У чарівничій своїй грі
Перелила в такі страждання
Душі замученій в борні,
Що вас проймав нестямний жаль
І добиравсь аж до живого,
І ми через твою печаль
В своїй душі вчували бога...
За те тобі і честь, й хвала,
Що ти нам душу зберегла!

Прийми ж від вас, блискуча зоре,
У цей славетний всім нам час,
Час учти талану без міри,
Що не позначивсь і не вгас,
А розгорається й палає,
Як теє огнище святе,
Пошану нашу, що не знає
Чим і як дякувать тебе.
Подякувать тебе хвалою?..
Яка ж зрівняється хвала
З твоєю славою гучною,
Що на землі ти добула?
Подякувать тебе поклоном?..
Поклон той тягне до землі,
А ти нас кличеш у безодні
Оті небеснії краї!
Ні, краще вшанувать словами:
Зорій до віку поміж нами!




 

Бібліотека ім. Панаса Мирного >> Твори Панаса Мирного >> Статті та промови Панаса Мирного >> Марії Костянтинівні Заньковецькій