ДРАМАТИЧНІ ПЕРЕКЛАДИ

 

ЦАРІВНА ПОЛУНИЧКА

Переклад з п'єси П.Соловйової "Царевна Земляничка"

 
П'єса для дитячого театру на три справи з співами і танцями

Дієві люди


М у х о м о р, цар над грибним і ягідним царством.
Ц а р и ц я М а л и н а, його жінка.
Ц а р і в н а П о л у н и ч к а, їх дочка.
Г у с е н и ц я, цариця черв'яків.
Ц а р е н к о Ч е р в ' я к, її син.
Б о р я, хлопчик.
С т а р и й П у г а ч.
З е м л е мі р , вихователь царенка Черв'яка.
В о в н я н к а, старенька нянька царівни Полунички.
Б о р о в и к (білий гриб), брат Мухоморів.
Б е р е з о в и к, його син.
1,2 і 3 князівни Т о н к о н і ж к и.
1,2, 3, 4 і 5 С и р о ї ж к и.
Я л и н к о в а ш и ш к а - заброда
С о с н о в а ш и ш к а - заброда
Б р у с н и ч к а , Ч о р н и ч к а , К о с т е н и ч к а.
Г р у з д ь.
П і д о с и н н и к.
Г р и б и , Я г о д и , Ч е р в ' я к и , Ж у ч к и, К у з ь к и .


 

- СПРАВА ПЕРША -

Поляна в лісі. Посередині великий камінь, вкритий мохом. Світає.

Вихід 1-й

Увіходе царівна П о л у н и ч к а.

П о л у н и ч к а

Ще й не світ, як я вже встала,
Бо багато в мене діла:
Голівоньку розчесала,
Нове вбраннячко наділа.

(Підходе до каменя).

«Хтось прибуде до нас в гості» —
Мусив батько наказати,
Й на сім камені-помості
Звелів бенькет готувати.

(Зриває листя і траву і клопочеться біля каменя).

Вихід 2-й

Увіходе цариця М а л и н а.

М а л и н а

Зіронько моя ясна!
Як схопилася ти рано:
Ще і ліс увесь дріма,
Не ворушиться поляна.
А травиця на зорі
Вкрилась дрібною росою,
Ти ж клопочешся собі
Про той бенькет, моя доню.

(Обніма і цілує дочку)

Вихід 3-й

В о в н я н к а хутко входе, спираючись на ціпочок.

В о в н я н к а

Кароока Полуничко,
Рожевая щічко!
Сироїжка народилась
Мала-невеличка.
Ледве видко від землі
В шапочці зеленій,
А розумна — що тобі
І отой учений!

П о л у н и ч к а

Дуже рада про це знати!
Поздоров від мене матір
І гостинчика цього
Передай ще до того.

Вовнянка виходе.

Вихід 4-й

Ті ж без Вовнянки.

П о л у н и ч к а

Треба листячком заслати
Оцей камінь голий
Та звеліть роси набрати,
Щоб змити росою.

(Б'є у долошки. Увіходять Кузьки й Жучки. Вона їм наказує).

Конвалія мала дати
Білесенькі чашки,
Щоб було в чому подати
Сити задля кашки.

Кузьки й Жучки виходять. Малина й Полуничка застилають камінь листом.

Вихід 5-й

Увіходе В о в н я н к а .

В о в н я н к а

Полуничко! Старий жук
На спину звалився.
й з переляку він за сук
Лапками вчепився.
Та звестись ніяк не може,
Тільки вусом воде.

П о л у н и ч к а

Павучок хай допоможе
Й додому проводе.
Та дорогою хай зайде
Врятувать каліку
До конвалії: та знайде,
Які треба ліки.

Вовнянка виходе. Кузьки й Жучки приносять квіткові дзвіночки з росою і білі чашечки конвалії і виходять.

Вихід 6-й

Ті ж без Вовнянки, Кузьок і Жучків.

М а л и н а
(розставляє чашечки)

Полуничко! Ми не знаєм,
Хто до нас прибуде,
Задля кого ми готуєм
Оцей бенькет людям.
Як би чого не трапилось
Лихого над нами,
Бо недаром мені снилась
Оса препогана.
Завжди сни у мене гарні,
А сьогодні — препогані,
Як тільки їх пригадаю,
То від страху замираю.

Вихід 7-й

Увіходе В о в н я н к а .

В о в н я н к а

Жук дякувать велів дуже:
Він зовсім уже одужав.

П о л у н и ч к а

Няню люба, няню мила!
Яка в тебе вдача щира:
Ти все бігаєш, клопочеш,
Допомогти усім хочеш.

В о в н я н к а

Слід на старість це робити,
Щоб спасіння заслужити,
Бо у цій самотині
Не добуть його мені!

П о л у н и ч к а

Ось що, няню: ти піди
Сироїжок приведи.
Хай вони в найкращі вбори
Нарядяться й бинди нові
На голівоньку надінуть,—
І рожеві, й жовті, й сині.
Бо я буду отут з ними
Танки водить, як прибудуть.
А відтіля, хоч і пішки,
Заверніть до Тонконіжки,
І від мене попросіте,
Та з собою й приведіте
Її дочок; у їх нові
Завжди чорні з білим вбори.

В о в н я н к а

Їх поганками зовуть
Ті зухвалі злії люди
І страшенно нищать, рвуть
Та ногами топчуть в бруді,
Що не день, то тільки й чуть
Про нове від їх тут горе!
Через те князівни тут
Й носять чорні з білим вбори.
Звісно, що люди тільки тим хвалу свою складають,
Кого вони зацапають та в страві вживають.

П о л у н и ч к а

Не забудь же всім вклонитись
І скажи, що дуже жду,
Щоб прийшли повеселитись.

В о в н я н к а

Добре, добре. Зараз йду.

(Виходе).

В и х і д 8-й

Увіходять Б р у с н и ч к и, Ч е р н и ч к и і К о с т е н и ч к а.

Б р у с н и ч к и

Ми Бруснички і Чернички
Грибо-ягідного роду
До царівни Полунички
Прийшли в гості по наряду.

К о с т е н и ч к а

Костеничка, Клюкви дочка,
Я прийшла допомагати.

М а л и н а

Станьте уряд, ягідочки,
Покажіть ваші наряди.

Вихід 9-й

Увіходе М у х о м о р, Б о р о в и к, Б е р е з о в и к, П і д о с и н н и к, Г р у з д ь і інші г р и б и.

М у х о м о р

Усе готово? Дуже радий

(До Боровика).
Сідай отут, мій милий брате.

(До Малини).
Цариця ж — рядом ізо мною.

(До Боровика).
Ти кажеш, що ідуть війною
На нашу землю Черв'яки?
Тепер припиняться полки.

(До Полунички).
А йди сюди, моя ти доню,
Дай навтішатися тобою.
Ти нове вбраннячко наділа?
Я дуже радий: це до діла!

Вихід 10-й

Увіходе В о в н я н к а , С и р о ї ж к и і Т о н к о н і ж к и.

В о в н я н к а

Всіх заквітчала й одягла,
Й гуртом з собою привела.

Всі вклоняються і становляться по боках.

М у х о м о р

Тепереньки я коротко повідаю все вам,
Щоб знали й ви усі, в чому тут діло:
Гусениця-цариця звеліла старостам
До мене завітать, бо, бачте, захотіла
Свого царенка Черв'яка на нашій доні оженити,
Та і царенко не від тих... То як тепер нам бути?
Ще здавна відомо, що черв'яки — не побратими нам.
Коли ж свою дочку я за царенка 'ддам,
То цим добудемо навіки з ними замирення
Й повинні ми дочку віддать для нашого ж спасения.

Б о р о в и к

Хай приходять; побачимо,
Що то з цього буде?
Одно додам: що недармо
Черву усі гудять.

Б е р е з о в и к

Мені здається, що про це годилося б царівну попитати.

М у х о м о р

Про що питать? Вона ж його не зна й не може знати.
Коли ж їй судиться тут царювати над червою,
То й щасна доленька всміхнеться перед нею.

М а л и н а

Багато лиха всякого зазнав наш рід від черв'яків.
То як же сватати він Полуничку смів?!

М у х о м о р

Я вже казав і мушу знов казати,
Що з нами миру добивається Цариця-мати.
Нехай наш рід ненависть до черви позбуде
Й в спокої тихому тут жити буде.
Прошу усіх: не хмуритись, а ввічливо глядіти,
Бо йде Черв'як сюди, а з ним і його мати.

Вихід 11-й

Увіходять: Г у с е н и ц я , Ч е р в ' я к, З е м л е м і р і п о ч е т.

Г у с е н и ц я

Давно мені бажалося побути в темнім борі,
Щоб привітать в йому тебе, преславний Мухоморе!
Ти знаєш, що живу далеко я відсюди
й ніщо так не страшне мені, як переїзд той буде.
Щоб виконать його, то довелось в дорозі
Цілісіньких п'ять день трястись на петриковім возі.
Втомилась дуже я, зате ж і втіху маю,
Що довелось побачитись з дружиною твоєю.

Малина вклоняється.

Прийміть же мій приїзд за певний дружби знак.
А ось і мій синок, наслідник мій — Черв'як.

Черв'як кланяється.


М у х о м о р

Вітаєм щиро вас, царевичу й царице!
Такою ласкою від вас ми мусимо тільки гордиться
І просимо з дороги закусить, чим бог послав.

Ч е р в ‘ я к

Страшенно їсти хочеться, в дорозі я захляв.

Сідають кругом каменя на пеньочки і закусують.

М у х о м о р

Тепер Гриби і Ягоди гуртом
Потішать нас піснями і танком.

Х о р г р и б і в

Ой в темнім ліску,
На жовтім піску,
Поміж травою зеленою
Кожної весни
З'являємось ми
І в дощ, і в годину погожую.
Мовчки стоїмо,
Немов те стебло,
Та ліса красою втішаємось.
Кругом нас — трава,
А вгорі — листва,
Під тінню її забавляємось.
І вночі і вдень
Потроху ростем,
Крізь мох і траву пробиваємся.
У нас голова
Міцна, та й трава
Додержує, щоб бува не зломилася.
(Раптом)
Нас тільки одно
Непутить давно —
Отая черва ненависна.
Що з своїм родом
І усім плодом,
Як шашіль, точе, прекапосна!

Г у с е н и ц я

Ну й гарні співаки! Втяли, аж слухать мило.
Нащо тільки про Черв‘яків таку нікчемницю зложили?

М у х о м о р

Що за дурницю ви втяли?
(До Ягід).
Ягідки, я певне знаю,
Що кращую, ніж вони,
Знайдуть пісню й заспівають.

Х о р Я г і д

Заспіваємо Цариці,
Тій преславній Гусениці,
Й котячись з усіх сторін,
Ми — Чорнички і Бруснички,
Клюкви дочки — Костенички
Тут зібрались на поклін.
І насліднику Цариці,
Превеличной Гусениці,
Черв‘якові — наш привіт.
Хай живе здоровий й жирний,
Поїда дарунок мирний
Й не псує наш кращий цвіт.

М у х о м о р

Ну, тепера уже ви,
Білошапочні сестриці,
Протанцюйте у траві
Свій танок у честь Цариці.

Х о р Т о н к о н і ж о к

Корінець, корінець,
На хвилинку відпусти,
Щоб усім нам скакунець
У танкові провести.
По землі перебирать
Будемо ніжками
І в долошки плескать
Білими руками.
Любо нам вести танок
На рівній полянці...
Сюди-туди скок та цок!
У біленькій шапці.
Нуте швидше в скакунець!
Ще разок, та й буде...
Корінець наш, корінець,
Ми зараз прибудем.
Вертаються на попередні місця.

Ч е р в ‘ я к
(тихо до матері)

Ох, як мені сподобався
Товстенький той грибок!
Погризти так і хочеться.

Г у с е н и ц я

І погризеш, дай строк.

М у х о м о р

Тепер Полуничка з своїми дружками
Нехай протанцює танок перед вами.

Г у с е н и ц я
(тихо синові)

Хоч раз подивись на царівну, мій друже,
Ти тільки грибами любуєшся дуже.

Полуничка танцює з Сироїжками.

Х о р С и р о ї ж о к

Танок наш веселий з піснями,
Бо з нами царівна, із нами!
Його ми любенько ведем,
Кучерями маєм і в долошки б'єм.
Протанцюймо ж в честь темного бору
За царя всіх грибів — Мухомора!
За царицю всіх ягід лісних,
За доню хорошую їх
І за гостей милих та любих,
Хай щастя усіх їх голубе!

Г у с е н и ц я

Ми дуже вдячні вам за ваші гарні танці,
Що ними ви потішили нас вранці.
Митці хорошії, що і казати...
Тільки чого ж царівна мусила мовчати?

М а л и н а

Вона тут при старших балакать не насміє,—
Сором'язлива придалась і як чужий хто гляне — червоніє.

Ч е р в ‘ я к

Ми сподіваємось, що як щодня укупі бути доведеться,
То все обійдеться й сором'язливість та минеться.

П о л у н и ч к а

Пробачте ви мені, як я вас попитаю:
Чи завжди схочете ви жить в цьому лісному краю?
Бо кращої собі я не в'являю долі,
Як жити в рідному мені лісовому просторі.

М у х о м о р
(тихо дочці)

Чого ж ти до землі похнюпила очиці?
Хіба не уподобався царенко Полуниці?

П о л у н и ч к а

Я, тату, розкладала всяк — і так й отак!
Ні, не сподобався мені оцей Черв‘як.

М у х о м о р

Не буду, дочко, я тебе неволить.
Сам бачу: він до тебе не підходить.
Та що ж його робить і як то бути,
Щоб згоду залучить й ораву їхню збути?

Г у с е н и ц я

Скажи по правді, наш величний Мухоморе:
Чи то царівна насміхається, чи своє горе боре?
Шепочешся ти з нею, й бачу — сам не свій.
Хіба не до сподоби ми — я і царенко мій?
Мій бідний Черв'ячок, як був ще невеличкий,
То все плескав: коли ж побачу я царівну Полуничку?

В о в н я н к а

Дивуюсь я: що за жених!
У гостях, бачиш, як притих;
А попусти йому ти волю,
То й корінці здобудуть горя!
Всіх загризе, усіх поїсть
Наш ненажерливий цей гість.

Б е р е з о в и к

Скажемо без натяка:
Не хочемо Черв‘яка!

П і д о с и н н и к

Хоч Мухомор й зорить, бач, гнівно,
А ми не оддамо царівни.

Б р у с н и ч к а

Не согласні ми на цьому,—
Хай Черв‘як руша додому.

Г р у з д ь

Ми їй знайдем жениха,—
Хай втіка він від гріха!

Т о н к о н і ж к и

Прибули, бач, які любі,
А на думці одна згуба!

В о в н я н к а

Погляньте на стару: як щука,
Зіха ротом ота злюка.
(До Ягід).
Певне, у вас не в одної
Згине листя від старої.

С и р о ї ж к и

Люди тільки задля смішки
Нас прозвали «Сироїжки».
Ну, а в цей короткий час
З'їсть вона й сирими нас.

Б о р о в и к

Царю! невже дочку віддаси?

Г р и б и і Я г о д и
(гукають)

Геть їх к бісу віднеси!

З е м л е м і р
(тихо Черв‘якові)

Ти, царенку, не турбуйся.
Все зроблю я, не журись,
Байдужісіньким прикинься
І на мене покладись.

Ч е р в ‘ я к

Ну що ж, матусенько, про віщо ти клопочеш?
Ми не бажані тут. Поїдемо, як хочеш,
Колодязь силою копать — води не пити.
(Тихо).
Не бійсь: все обіцяє Землемір для нас зробити.

Г у с е н и ц я

Поїдьмо, синочку, бо тут не буде діла:
Ти бачиш: молода гордує й ніс копиле;
Не краще дивиться і ввесь її народ.
(До почету).
Збудіть ви слимаків, та й рушимо в поход!

М а л и н а

Чого ж ви швидко так збираєтесь додому?
Не близький світ від тих садків до бору!
А в палаці у нас кімнат доволі,
Я все зготую вам, спочинете в спокої.

Г у с е н и ц я

Задля ображених, як зараз — ми,
Повірте, палац ваш сумніший від тюрми.
Ми їдем не самі; дорога нам знакома,
Та й хочеться обом найшвидше бути дома!

Виходять.

Вихід 12-й

Ті ж без Гусениці, Черв‘яка, Землеміра і почету.

П о л у н и ч к а

Пішли? Зовсім? Хай скатертю їм стелиться дорога!
А я?.. Не знаю як за це і дякувати бога.

М у х о м о р

Радієш ти, мене ж журба проймає,
Що через це сім'я моя й народ мій постраждає.
Війною підуть Черв’яки, щоби помститись.
То як його мені і не журитись?..

М а л и н а

І мені серце щось недобреє віщує:
Гусениця лиха дочці сього не подарує.

П о л у н и ч к а

Я не боюсь, й мене ніщо вже не ляка
З тії пори, як зникла геть сім'я вся Черв‘яка.

М у х о м о р

Не вернеш вже того, що лучилось, хоч би й хотіли.

В о в н я н к а

А може ж, не попустить бог, щоб Черв‘яки сточили.

М а л и н а

Ходімо, Ягідки, у палац до кімнати
Намисто підбирать й нанизувать гранати.

Виходять. На який час на кону нікого нема. Потім, сторожко озираючись, увіходять Г у с е н и ц я,

Ч е р в ‘ я к і З е м л е м і р.


Вихід 13-й

З е м л е м і р

Я почет одіслав. Чого йому тут бути?
А вам повідаю, що треба нам робити.

Ч е р в ‘ я к

Тільки боржій кажи, бо я страшенно лютий!
У мене молодих було, як в лісі тії рути,
А вибрав я царівну задля того,
Щоб з бочки у царя напитись меду молодого
Й вживати ягідки та грибики товстенькі...
Тепера ж забувай про страву ту смачненьку.
Хоч кого візьме зло! І через те я так гадаю:
Повинні ми силою взять до себе оту кралю.

З е м л е м і р

Її нам силою найкраще всього взяти,
Тоді самі гриби про мир повинні дбати.
А як вона дала б від себе слово,
То мусили б і ми додержувать умови.
Тепер же нам дарма про теє дбати...
Тремти, цар Мухоморе, у своїй хаті
Та черв’якам не заступай дороги!
Ми візьмем силою дочку твою небогу!
Тоді, небійсь, і він, щоб бачитись з дочкою,
Заставу нам пришле, а ми її — тудою
Цілком всю поїмо.

Г у с е н и ц я

Що скажеш, сину?
Задовольня тебе оце, моя дитино?

Ч е р в ‘ я к

Гаразд, матусенько! Пошлімо ж швидше черв’яків.

Г у с е н и ц я

Дурне ти плещеш! Чого, бач, захотів?
Як черв’яків ми пошлемо за нею,
То попрощаємось із справою своєю:
Вони всі там зостануться, щоб грибиків смачненьких
На самоті попантрувать гарненько.

Вихід 14-й

Увіходять ш и ш к и.

Я л и н к о в а ш и ш к а

Я всі руки посмолила
Й на долоні липких рук
Мух ловлю й втішаюсь мило.
Нехай зариться Павук!

С о с н о в а ш и ш к а

Погризлися білки вчора,
От була мені умора!
Схопе одна й шпурне в другу,
А я собі, мов, нічого
Та як удряпну за лапки,
Аж засичить від нестямки!

Я л и н к о в а ш и ш к а

Що б нам, сестро, в цій самотні
Пригадати на сьогодні?
Бо сама я — добре знаю —
Нічого не пригадаю.
Бідолашні ми обоє:
Топче нас лихая доля!

С о с н о в а ш и ш к а

По землі ми, знай, валяємось,
Та з усяким брудом знаємось.

Я л и н к о в а ш и ш к а

А було колись, як я і ти
Висіли на гіллячках зелених
І униз дивилися звідти,
Гойдалися безжурні й веселі,
То було щастя!

С о с н о в а ш и ш к а

Пригадай
Отії давні теревеньки!
Набіг злий вихор і позбивав
Мене з сосни, тебе з ялинки.

З е м л е м і р

Ось хто нам в пригоді мусить стати,
Дозволь мені отих заброд, царице, попитати.

Г у с е н и ц я

Заброди ці страшні. Які в їх пики чорні!
Проте підхожі нам. Царівну ту моторну,
Напевне, встигнуть полонить. Нехай сюди ведуть;
Це ж поблизу. Ми будемо їх ждати тут.
Я нагороду дам таку, яка їм і не сниться.
Скажи, що їм подякує всіх черв’яків Цариця.

(Виходе з Черв‘яком).

Вихід 15-й

Ті ж без Гусениці і Черв‘яка.

З е м л е м і р

Гей ви, капосної вроди,
Запелехані заброди!
Як тинятись вам обридло —
Йдіть до мене, знайду діло,
Послужіте ви мені:
В тому гриб'янім краї
Є царівна Полуничка,
Краснощока, невеличка.
Сватавсь за неї Черв‘як.
Вона ж горда і ніяк
Не хоче іти за його,
Жде собі когось другого.
Треба вам її спіймати,
Щоб про те не знала й мати,
Щоб і батько не провідав.
Оце все я вам повідав.
За цю справу вам Цариця
Черв‘яків всіх — Гусениця
Обіця багато дати,
У гаю вас буде ждати.

Я л и н к о в а ш и ш к а

Що ж! Ми згодні на це, брате,
Якщо буде добра плата;
Ми радніші послужити,
Бо всяк хоче їсти й пити.

Виходять.

- СПРАВА ДРУГА -

Вихід 1-й

Лісова гущавина. Вечоріє. Увіходе Б о р я.

Б о р я

Я цілий день блукав по бору
І не знайшов в йому нічого,
Щоб попоїсти. Певне, дома
Вже пообідали й тепера
Голодному повинно бути,
Таке-то, кепська його мати!
Зате я див багато бачив:
Там зайчик на поляні скаче,
А за ним юрба зайченят;
Лисиця метку лисенят
Вела кудись на прогулянку;
Тура рогатого ще зранку
Спіймав, та зразу і пустив:
Лети собі! Господь із ним!
Бачив метелика такого,
Що тільки диво! Крильця в його
Всі розмальовані кружками,
Неначе хвіст в тієї пави,
А трохи зігнутий носок —
Тоненький, що твій волосок!
Якби такий спіймавсь другому,
Більше дотепному, то його
Він би відразу заморив,
А я не знаю, як. І не ловив...
Втомився я. Уже б пора
Рушати до свого двора,
Та спершу трохи відпочину,
Приляжу під оцю соснину.
(Лягає і заплющує очі).

Л і с о в і г о л о с и

Спочинь, хлопчику наш любий!
Ми думки твої голубим,
А щасливу тобі долю
Готуємо на присонні...
Будем тебе розважати,
Наче тая рідна мати,
І гіллячком і пташками,
Бо давно ждемо ми сами,
Як ти прийдеш, невеличкий,
І приведеш Полуничку.

Боря розплющує очі.

Б о р я

Чи це справді, чи у сні?
Чулись голоси мені,
Що здалека шепотілись,
А як глянув —де й поділись.

(Заплющує очі).

Л і с о в і г о л о с и

Ти щодня приходь сюди,
У цей привітний куточок,
Спочивать від духоти,
Помріяти в холодочку.
В лісі тут живе й росте
Наша любая сестричка
Й хоч не зна тебе, а жде,
Жде царівна Полуничка.

Б о р я

Знов я чую, знову бачу,
Щось до мене тут шепоче...
Чи гуде бджола, чи птичка,
Все щебече: Полуничка!
(Розплющує очі).
Темно стало. Отак — спати!
Треба додому втікати.
(Скочив на ноги).
Все спить: сосна, квітки й зеленая трава...
Боржій! Де ж стежка та моя, котра
Додому доведе? Сюдою чи тудою?
Не розбереш ніяк за темнотою.
Он місяць вже підбивсь: стоїть та сяє,
Мереживом ясним усе вкриває;
Біліє крейдою березова кора,
А темний бір мовчить, аж острах розбира,
Дарма! Чого мені отут боятись?
Не страшно в цій тиші і на всю ніч зостатись!

Вихід 2-й

Увіходе П у г а ч.


П у г а ч

Хо-хо-хо! Спіймався, брате!
Ха-ха-ха! Ану втікати!

Боря здригнувся та зразу підбадьоривсь.

Б о р я

То старий Пугач завиває,
Серед ночі тишу лякає,
Іч, як погукує в гаю,
Тебе ж, дідусю, я люблю.

П у г а ч

Он як! Та хто ж тобі тут дойме віри?
То ми не брешемо, а люди — лицеміри.

Б о р я

По правді я кажу. Чого мені брехати?
Мені позаторік тут довелось спасати
Одного Пугала. Ти, певне, про це чув.

П у г а ч

Хо-хо! Та чув і чутки не забув,
Бо то спіймавсь мій рідний син.
Його всі мучили, тільки один
І боронив. Коли, хлопчино, був то ти,
То мушу й я тобі довіку послужити.
(Набік).
Я знав, що добрі й між людьми бувають.
(До Борі).
Ходімо, пахоля, я виведу тебе із гаю.

Б о р я

Дивись — туман встає, як та мутна запона.
Серед його вчувається неначе що гомоне.
І справді чуть... Дивися, як їх розносило!
Вночі серед лісу бувають всякі дива.

Вихід 3-й

Увіходять Я л и н к о в а і С о с н о в а ш и ш к и. Вони ведуть заплакану П о л у н и ч к у.

Я л и н к о в а ш и ш к а

Спинись, шишко! Годі гнати,
Дай царівні відпочити!

С о с н о в а ш и ш к а

Чого його спочивати?
Треба мерщій її здати
Та відібрать нагороду,
Що обіцяна, та й годі!

П о л у н и ч к а
(Примітила Пугача і кидається до його)

Рятуй, Пугаче, мій милий!
Бач — заброди полонили.
Черв‘яки про це гадали
Й оцих харцизяк наслали.

П у г а ч

Гей, шишки ви, пріч мерщій!
Бо такі вам калачі
Напечу, як кігті й дзьоба
До вашого приткну лоба!..

Я л и н к о в а ш и ш к а

Царівна ся до Черв‘яка охотою пішла.
То й не втручайся, Пугаче, в чужі тобі діла.

П о л у н и ч к а
(До Борі).

Невідомеє звірятко, заступись за мене,
А я тобі у подяку повнісінькі жмені
Назбираю квіток, ягід і грибів найкращих,
Всього, всього... Здивуєшся, як все те побачиш.

Боря йде до шишок.

С о с н о в а ш и ш к а

Ану спробуй, небораче,
Взять нас в руки, то побачиш,
Як ми дряпатись зумисні,
Що аж кров із тебе присне.

Б о р я

Геть мерщій! — мій вам наказ,
Стану я боятись вас,
Яких-небудь дурних шишок?
Більших я боров хлопчишок.
А вас як турну ногою,
То й покотитесь обоє!
(Турля шишки ногою. Обидві падають).
Ти бачиш, дівчинко, покарані заброди.
Відваги й сили в їх катма, а хорохонились, та й годі!

П у г а ч

Що, здобулись, гольтяпаки,
Від хлопця людського подяки?

П о л у н и ч к а
(розглядаючи Борю).

То він з людей? Волоссячко, мов жито, в його,
А очі — що твої озеречка ліснії,
Ласкавий, як той мох, і не скидається на злого,
А няна бавила, що люди дуже злії.

П у г а ч

Бувають всякі і між їх, та тільки ся хлопчина
На інший збитая копил, ніж кожная людина.

(До шишок).
Дякуйте йому за те,
Що на світі живете;
Бо якби я карать взявся —
Жить ні один не зостався:
Порубав би вас на січку
За царівну Полуничку.

Б о р я

Що сказав ти? От дак диво!
Це ж про неї говорили
Тії голоси таємні,
Як дрімав я в лісі темнім.

С о с н о в а ш и ш к а

Не хочу більш валятись я
На цьому битому шляхові,
Де стільки всякого сміття
Та топчуть нас колеса й ноги.

Я л и н к о в а ш и ш к а

Бажаю й я піднятись знову
І жити краще, ніж до сього,
Щоб ясне сонечко пестило
Та цілувало любо-мило.

Б о р я

Я візьму їх із собою.
Тут добра з їх ніякого:
А коли позолотити
Й на ялинку почепити,
То то інша річ.

(До шишок).
Вставайте!
Годі вам отут лежати!
Я поможу підвестися.
А як дома опинимся,
Та запалимо ялинку,
Та заграєм у сопілку,
То всі будуть дивуваться,
Як ви будете хитаться.

П о л у н и ч к а

За що ж з ялинкою ти хочеш їх спалити?
Ми їх простили вже. Навіщо ж се робити?

Б о р я

Ти мене не зрозуміла,—
Не про лихо їм гадаю,
Ти ялинки полюбила,
А про людей — добре знаю —
Ти не відаєш нічого
Й, певне, не знаєш до того,
Як на різдво у нас всюди
Ялинки справляють люди.

П о л у н и ч к а

Ходім до нас. Я забарилась.
Певне, вже мене шукають,
Всюди бігають, гукають,
Бо не знають, де поділась.

П у г а ч

Хо-хо-хо! Пора, пора!

Б о р я

Поти дійдем до двора,
Я тобі про наші свята
Розкажу всього багато.

Виходять.


- СПРАВА ТРЕТЯ -

Та ж декорація, що й у першій справі. Ранок.

Вихід 1-й

З лівого боку увіходять: П о л у н и ч к а, Боря, П у г а ч і шишки, а з правого вбігають М а л и н а і М у х о м о р.

М а л и н а

Полуничко, люба дочко,
Ми тебе всю ніч шукали
І торішнії листочки
До одного перебрали.
(Обніма дочку).

М у х о м о р

Дочко люба! ти жива?
Це вже ласка нам господня!
А у мене голова
Аж макітриться: сьогодні
Я всю ніченьку не спав,
Все тебе питав, шукав.
А це хто?

П о л у н и ч к а
(вказує на шишок).

Мій батьку милий!
Оцих двох Черв‘як послав,
Щоб мене заполонили.
А ці два мене спасли.
Двох забродів ми простили
І усі сюди прийшли.

М у х о м о р

Це наш Пугач лісовий,
А без крил то хто такий?

П о л у н и ч к а
(бере Борю за руку).

Це татусь мій. Не лякайся!
Він із роду добрим вдався.
(Підводить Борю до своїх рідних).
Слухайте: татусю милий
Й моя рідная матуся!
З Черв‘яком ніяка сила
Звінчать мене не примусе.
(Показує на Борю).
А оцей з полону спас
Від царенка того злого.
Хай зостанеться він в нас,
Мушу вийти я за нього.

М у х о м о р

Ні, дитино! Ми то його
Дуже дякувати будем.
Тільки він нам ні до чого:
Невідомі нам ті люди.
Може, він і розум має,
Може, більш за других знає;
Та не віда тих звичаїв,
Що нас від їх одрізняють.
Хто тобі судився стати
Дружиною, мусе знати
Таємниці лісовії,
Наші думки і надії.

П о л у н и ч к а

Та нехай же, коли так,
Я в дівках довіку буду!

Б о р я

І повік кохай мене,
То й я тебе не забуду!

Вихід 2-й

Вбігає В о в н я н к а , наближається до шишок і погрожує ціпочком.

В о в н я н к а

Що ви вкоїли, трикляті?
Отакую дивовижу!
Стійте ж, будете ви знати.
Як оцим вас одманіжу.
(До Борі).
А це ти її нам спас.
Соколику ясноокий?
То прийми від усіх нас
Нашу подяку глибоку.
(Кланяється до землі).

М а л и н а
(до Борі).

Ти життя мені вернув,
Бо без дочки — нащо й жити?
Знай же, щоб не попрохав —
Мушу тобі все вчинити.

Б р у с н и ч к а

Він нас щастям наділив,
Бо царівну нам одбив.

П у г а ч

Випадково він зайшов
В наше царство славне
І царівну нам знайшов,
Бредучи в тумані.
Знаю я його давно —
Спас від смерті сина,
Йому долею дано
Знати всі таїни.
Це пахоля чистим серцем
Рідний ліс наш любе,
Ні одної Тонконіжки
Даремно не згубе,
Мухомора за красу
Дуже поважає,
Не зобиде і Осу,—
Хай собі літає!
А як добре він спізна
Всі ваші потреби,
То й від черв‘яків дозна,
Чим спасатись треба.
Коли ж в його збережеться
У серці кохання,
То як вісім літ минеться,
Клич нас на вінчання.

Б р у с н и ч к а

Головки склоняем.

Ч е р н и ч к а

Листячком колишем.

К о с т е н и ч к а

Його вибираєм.

У с і г у р т о м

Царевичем нашим.

Б о р о в и к

Царевичем нашим.

Б е р е з о в и к

Його вибираєм.

П і д о с и н н и к

Гриб'яним всім царством.

Г р у з д ь

І ягідним краєм.

М у х о м о р

Згода, згода! Йди ж сюди,
Мале пахолятко,
І до серця припади,
Як рідне дитятко!

Ш и ш к и
(танцюють і співають)

Я Шишка з Ялини,
А я із Соснини.
Нас вітер з гілок позбивав.
Ми всюди слонялись,
Й з ким тільки не знались,
Та інше жить хочеться нам.
Й жити інше будем,
Знайдуться ті люди,—
Ялинку свічками вберуть
Й запалять свічки ті,
А золоті віти
Срібними нитками зів'ють.
Нас же позолотять.
Й, скінчивши роботу,
На гільця почеплять отам,
Де будем хитаться,
[І буде здаваться],
Що ліс усміхається нам!

М а л и н а
(до Борі)

Як пройде літа половина,
Тоді в отім глухім ярочку
Я покажу, яка Малина
Найкраще спіє в холодочку.

Б о р о в и к

Якщо любиш ти гриби,
То натрудиш свою спину
Недаремно: я тобі
Зашлю повну їх корзину.
Не страшні ножі й огні:
Краще жаритись й солитись,
Ніж у лісі за три дні
Розкваситись й розвалитись.

П і д о с и н н и к

Щоб ти знав, де нас шукати —
Начеплю червону шапку,
По тій шапці будеш знати,
Де шукати спозаранку.

Б р у с н и ч к а

Як не будеш в руках м'яти
Ті мої листочки,
То навчу тебе шукати
Різні ягідочки.

Ч о р н и ч к а

Чорніючи коло стежок,
Тебе я буду дожидати,
То знай: з чорнички пиріжок
Найсмачніший будеш мати.

Г р у з д ь

Ми согласні, Грузді смілі,
Поскидати шапки білі
Й посолитися в розсолі,
Довго будем там купаться
І колірами міняться,
Поки подадуть до столу,
Стіл закрасимо, зелені,
Почнуть гістоньки веселі
Нас виделками ловити,
А ми, слизькі й солоненькі,
Із виделок тих маленьких
Почнемо у рот спливати.

Б е р е з о в и к

Як будеш ти з нами знаться
Й наших звичаїв держаться,
То товаришем нам будеш,
І Полуничку добудеш.

М у х о м о р

Ти любиш ліс. Нехай же Бір…
Буде назвою твоєю!

У с і

Хай здрастує царевич Бір
З Полуничкою своєю!

Заслона

 

Бібліотека ім. Панаса Мирного >> Твори Панаса Мирного >> Драматичні переклади: Царівна Полуничка.