Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту

Публічна бібліотека
ім. Панаса Мирного

Калейдоскоп подій

Головна сторінка
ЦБС
Головна сторінка
Сторінка завідуючої

Наші координати

Як записатись

Правила користування

Бібліотека передплатила

Наша бібліотека (фотогалерея)

Калейдоскоп подій

Про Панаса Мирного

Твори Панаса Мирного
Про Оболонь
Пошта
 

Пошук по сайту

 

«Храм душі Михайла Коцюбинського»

Книжкова виставка до 150-річчя з дня народження

Серед багатьох блискучих талантів, якими обдарувала нас українська література на межі ХІХ і ХХ століть, цього воістину золотого її періоду, завжди називають ім’я Михайла Коцюбинського – тонкого, довершеного повістяра й новеліста, першого й найбільшого майстра імпресіоністського письма в українській літературі. Коли сьогодні ми оглядаємо творчість, то з подивуванням відзначаємо, що за всієї злободенності вона нітрохи не постаріла, - вічно жива і молода, як кожне справжнє велике Мистецтво.

М.Коцюбинський прожив коротке життя – неповні 49 років. З них на творчу працю припало дуже не багато, оскільки години й роки поглинала робота заради шматка хліба – на заробітках різного роду, на багаторічній канцелярській праці в земстві. Багато художніх задумів залишилися нереалізованими.

М.М. Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. у Вінниці в сім`ї дрібного урядовця. Навчався в Барській початковій школі та Шаргородському духовному училищі. Наприкінці 80-х років ХІХ ст. молодий М.Коцюбинський написав три оповідання: «Андрій Соловійко, або вченіє світ, а невченіє тьма», «21 грудня, або Введєніе» та «Дядько і тітка», які за життя письменника не друкувалися.

Написані в типовій народницько-оповідній манері з хронологічним викладом подій і щасливим кінцем, позначені дидактичністю, вони вже мали в собі ознаки майбутнього стилю майстра: мальовничість і психологізм.

Ще яскравіше ці риси виявляються в трьох наступних творах(перших надрукованих): «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». Вслід за дитячими оповіданнями у 90-х роках з’являються повісті та новели.

 

Друкуватися Коцюбинський почав з 1890 року у львівському дитячому журналі «Дзвінок».

У 1897р. письменник назавжди залишив Вінницю і виїхав до Чернігова. Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для численних творів. Це вже були твори, в яких переважали імпресіоністичні образи й деталі, навіть розгорнуті художні картини: «Для загального добра» (1895), «Дорогою ціною» (1901), «Лялечка» (1901), «На камені» (1902) та інші.

Картини-ілюстрації до художніх творів М.Коцюбинського. Вони – своєрідний засіб відображення дійсності.

Творче піднесення М.Коцюбинського триває. Були написані повість «Fata morgana» (1903-1910), новели 1906-1912 років. В зв’язку з хворобою письменник декілька разів виїжджав за кордон. Протягом 1909-1911рр. митець тричі бував на о.Капрі (Італія), де познайомився з М.Горьким. «Він був один із тих незвичайних людей, що при першій зустрічі викликають милостиве почуття задоволення: саме цю людину ти давно чекав, саме для неї у тебе є якісь особливі думки» згадував про М.Коцюбинського М.Горький. Безсумнівно, так сприйматися може тільки людина, яку попри всі її достоїнства було наділено головним природним даром – любов’ю до людей.

У 1911р. М. Коцюбинський завершив і опублікував повість «Тіні забутих предків», правдиву казку Гуцульщини, романтичну і прекрасну історію гуцульських Ромео і Джульєтти. Кінофільм знятий за цим твором, приніс світову славу українському кіно. Відомо, що М.Коцюбинський був закоханий у квіти. Його щира любов до України допомагала відчувати запах чебрецю навіть там, де його не було. На одній вечірці його назвали соняхом, на що він відповів: «Дійсно, я сонях. Люблю сонячне повітря, і як сонях, тягнуся до сонця». Тому в Чернігівських обійстях де жив письменник, біля будинку було завжди багато квітів. Збереглась і ялина, яку посадив сам М.Коцюбинський.

В жовтні 1912 року письменник поїхав на лікування до Києва, а наприкінці січня 1913 р. повернувся до Чернігова і 25 квітня помер. Похований на Болдиній горі, улюблене місце його прогулянок.

Сучасники М.Коцюбинського з дивовижною одностайністю відзначали рідкісний збіг між вишуканою досконалістю й красою творів та особистістю автора. Мовби ілюструючи те твердження, М.Лозинський писав: «Щодалі знайомство з ним відкривало нові грані його творів, людина й великий дух доповнювались взаємно і зливалися в чудову гармонію».

Митець за покликанням, М.Коцюбинський мріяв створити літопис добра, але в епоху жорстокості письменник змушений був творити літопис всенародного горя, поневірянь і випробувань. Та надія, як і мрія, не покидала письменника. Хіба не про те він казав: «Яка сила життя! Ми звикли до нього і не помічаємо перемого живого над мертвим, дійового над інертним, і ми ніби не знаємо, що сонце творить квіти й плоди з мертвого каменю, не бачимо, як всюди торжествує живе, щоб бадьорити й радувати нас. Ми повинні усміхатися світові дружньо».
Частково література яка представлена на книжковій виставці, була надана нашій бібліотеці ЦМПБ ім. Лесі Українки. Щиро вдячні!

 

Всі події

 

 
© 2006- ЦБС Оболонського району м.Київ