Наші бібліотеки на карті Києва // Карта сайту // Список оновлень матеріалів сайту

Публічна бібліотека
ім. Панаса Мирного

Калейдоскоп подій

Головна сторінка
ЦБС
Головна сторінка
Сторінка завідуючої

Наші координати

Як записатись

Правила користування

Бібліотека передплатила

Наша бібліотека (фотогалерея)

Калейдоскоп подій

Про Панаса Мирного

Твори Панаса Мирного
Про Оболонь
Пошта
 

Пошук по сайту

 

Ілюстрована виставка художніх творів Тараса Григоровича Шевченка "На тебе дивлюся, за тебе молюсь», присвячених жіночому образу.

Тарас Шевченко – видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч, мислитель. Народився 200 років тому в с.Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.


Усе, що ми знаємо про дитину й підлітка Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характер незвичайний, натуру чутливу і вразливу на все добре й зле, мрійливу, цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого.


Ось ці риси «незвичайності» хлопчика помітив ще його батько. Помираючи, він казав родичам: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, бо велике ледащо.
Слова батька виявились пророчими – Тарас Григорович Шевченко став великою людиною і особистістю не лише українського, а й світового масштабу.

Рано проявився талант Шевченка-художника. Він навчався під керівництвом К.Брюллова, був одним із улюблених його учнів, отримав срібні медалі за картини «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці»(1840), «Циганка-ворожка»(1841), «Катерина»(1842)

Успішно працює він і в жанрі портрета, зокрема жінок.

К.Широцький: «Гарні жіночі портрети Шевченка. Видно, цими портретами він захоплювався…»

Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найщирішу красу бачив у жінці, в матері.

Образ коханої жінки-матері виливається в нього іноді улюблений ним образ зорі.

Тарас Григорович Шевченко – й одвічна жіноча таїна… Вдивімось в ці прекрасні жіночі лики.

І ми заново відкриємо для себе високу, земну і безсмертну, таку ніжно-людяну душу Великого Кобзаря. Він, як ніхто інший, був здатний на самозречну любов до ближнього, знедоленого, умів кохати до самозабуття. Вистраждав він і свій ідеал України – оновленої землі, «де… буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».

 

Всі події

 

 
© 2006- ЦБС Оболонського району м.Київ