Корупція веде до деградації державності, знищує довіру до влади. Розуміння політичної корупції є необхідним для повногозбагнення сутності корупції та ефективній протидії їй. Особи, які причетні до державної політики в різних її сферах, є суб’єктами політичної корупції. На державному рівні – це, насамперед, глава держави, керівники центральних органів виконавчої влади, народні депутати України, державні службовці.
Особливим видом зловживання владою є неправомірневикористання політичних владних повноважень, під час чого відбувається обмін ресурсів – державних на матеріальні блага, особисті та політичні вигоди.Не завжди політична корупція має чітко виражене матеріальневтілення. Винагорода використовується не тільки в особистих цілях певноїпосадової особи, а й у владно-політичних цілях (наприклад підтримка керівництва під час політичних криз або на виборах).
Основними цілями політичної корупції є отримання влади та її збільшення, переважно у процесі формування органів державної влади. Серед інших цілей виокремлюють призначення на посади, незалежно від ділових якостей кандидата, а переважноз особистих міркувань,застосування підкупу під час добору кандидатів на посади суддів, порушення фундаментальних принципів організації і проведення виборів підкупом виборців, кандидатів, членів виборчих комісій та ін.
З точки зору соціально-політичного явища, політична корупція є посадовим зловживанням політичних і державних діячів спрямована на утримання влади та/або з метою збагачення.Так, у державі існує демократична Конституція, яка закріплює ключові принципи демократичного ладу і надає громадянам основні політичні права й громадянські свободи.Втім, в українському суспільстві, протягом останніх двадцяти років залишаються панівними елементи радянської політичної культури.
Як і в багатьох пострадянських країнах, українська бюрократія запозичила всі негативні риси бюрократії радянської, яка базувалася на східніймоделі управління державою, яка була заснована на патріархальностісуспільних відносин, сімейності державного устрою, сакральності влади.Крім того, необхідно відзначити суттєву соціальну відчуженість бюрократіївід суспільства, перетворення чиновників на певну касту, пов'язану корпоративною етикою, а також низьке почуття відповідальності за виконану роботу і, як наслідок, її надзвичайно низьку ефективність, що було характерно,передусім, для бюрократії радянської доби.
В Україні лобіюваннядержавними службовцями корпоративних та партійних інтересів відбувалося у найбільш одіозній формі - формі корупції. Це стало однією з головних причин формування в країні відповідних фінансово-політичних кланів,які фактично перетворили державний апарат на свою адміністративну надбудову.
Дослідження щодо політичної корупції єдинів наступному: її практично неможливо повністювикорінити як явище, однак можливим є зменшенняїї обсягів, впливу на соціально-економічні,політичні та інші процеси в суспільстві. Сучасними засобами протидії політичній корупції є чесні вибори, відокремлення політики від бізнесу, формування незалежного суду, реорганізація системи контролю політичних суб’єктів, зміну світогляду громадян до корупції.
Обсяги корупції залежать від характеру законів, що приймаються: чим більше державні структури наділені значними повноваженнями, розподільчими та дозвільними функціями, тим більше можливостей для зловживання з боку влади.
З вищевикладеного можна виділити такі проти-корупційні заходи: підвищення професійних якостей посадовців, розмежування функцій, уточнення сфери компетенції і зменшення сфери особистісного, суб’єктивного чинника; посилення внутрішнього та зовнішнього фінансового контролю; підвищення ролі громадського контролю за діяльністю державних та політичних діячів тощо.
Отже, сутність політичної корупції полягає в одержанні неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб,або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, наділенійдержавно-владними повноваженнями в сфері формування державної політики, або на її вимогуіншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправноговикористання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей. Такийпідхід дозволить індивідуалізувати питання відповідальності за корупційні діяння та підвищитиефективність запобігання проявам політичної корупції серед державних політичних діячів.
Відділ з питань запобігання та протидії корупції
Головного територіального управління юстиції у місті Києві