«Собор душі Олеся Гончара» Літературний портрет (до 105-річчя від дня народження)

3 квітня 2023 року 3 квітня виповнюється 105 років від дня народження відомого українського письменника Олеся Гончара.

А чи відомо вам, що….

Майбутній письменник виріс в селі Суха на Полтавщині в дідуся та бабусі, які його виростили. Зараз їхня хатина – це Літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара.

Маленький Сашко дуже любив свою бабусю Прісю, її історії та оповідки підживлювали дитячу фантазію. “…Без неї, певно, я не став би письменником… її вплив на мій розвиток був величезний...”, – писав про бабусю Гончар.

До школі його привели як Сашка Гончара. Та оскільки в класі вже був один Сашко, вчителька мови запропонувала називати хлопчика Олесем.

До Дніпропетровського державного університету Олесь ходив на навчання пішки 12 кілометрів. Взимку переходив Дніпро по льоду, а влітку плив на човнику, який називав “дубком".

Однокурсники називали його останнім романтиком епохи. На першому місці в нього була людяність, всесвітня любов. Він усе життя вірив у людей і в те, що переможе правда.

Над “Прапороносцями” Олесь Гончар працював три роки, а далі за майже 30 років створив 8 романів.

Письменник став першим лауреатом республіканської премії ім. Шевченка у 1962 році.

Роман "Собор" - один із найвідоміших та найвизначніших його творів, був вперше надрукований у часописі «Вітчизна» у 1968 році, а потім через гостру критику не видавався майже 20 років. Літературні критики часто описують твір як «роман-застереження».

В 1987 році Олесь Гончар став одним із засновників Українського фонду культури. В 2005 році йому (посмертно) присвоїли звання Героя України.

Його твори перекладали 67 мовами, а Біографічний центр у Кембриджі (Велика Британія) визнав Гончара "Всесвітнім інтелектуалом 1992–1993 років".

Засновані 3 літературні премії та чотири державні академічні стипендії імені Олеся Гончара.

Роман "Собор" ввійшов до списку «1001 книга, які ти повинен прочитати, перш ніж померти».