ukenfrdeitptru

ШПАКІВНЯ ALL INCLUSIVE
Іван Жерліцин, Дар’я Жерліцина (допомагала мама Юлія)
Ще вчора дід Володя запросив сусіда допомогти винести вулики на вулицю. Дід дуже полюбляв своїх маленьких друзів. Вони були його мрією, його сенсом життя з того дня, коли, років 20 тому, він купив свій перший вулик. Отже виносити вулики весною на вулицю було певним ритуалом. Для цього запрошувався помічник, чоловік старшої доньки, або сусід, і обирався спеціальний день, коли на вулиці вже було досить тепло, щоб бджоли могли вже безпечно вилітати. І ось такий день настав. Весь рій відчув це заздалегідь: кожна бджола заворушилася жвавіше, і всі в мить пригадали свої відповідальні ролі у вулику. Насправді, ніхто і не забував про них, адже кожна бджілка завжди виконує тільки свою роботу.
Тож, цього теплого весняного ранку маленький мешканець вулика, бджілка Бізі, роботою якого, до речі, була розвідка нових привабливих місць, висунув свої вусики, щоб перевірити погоду. Так, все було чудово: сонце вже потроху припікало, на деревах розпускалися квітки, а запахи були такими запаморочливими, що маленька бджолина голівка просто йшла обертом. Бізі знав, що там попереду, за лісом, був садок. Не питайте, звідки він про це знав, бо це відомо тільки бджолам - як знаходити нові місця без мап і навігатора. Це велика таємниця Матінки Природи.
Отже, сьогоднішнім завданням Бізі було перевірити, наскільки далеко знаходиться садок, та наскільки рясно в ньому цвітуть яблуні.
Долетівши до ліса, за яким знаходився сад, Бізі побачив велике скупчення людей. Діти й дорослі щось майстрували, сміялися, бігали, гралися.
На гілках помітив пташок, які уважно приглядалися до того, чим займалися люди внизу.
- Що вони роблять? – поцікавився Бізі у найсерйознішої пташки.
- Добрий ранок, юначе. По-перше, було б гарно привітатися, – відповів птах. – А по-друге, не забувати про ввічливі слова, коли звертаєтеся до старших.
- Вибачте, будь ласка. Доброго весняного ранку. Чи не могли б ви мені сказати, чим займаються оті люди? Мені дуже цікаво.
- Вони готують нам будиночки. Шпаківні, називаються. Адже ми – шпаки.
- А я живу у вулику. У нас велика бджолина родина – рій.
- От тільки не всі у шпаківні ми зможемо одразу заселитися, -сказала маленька пташка.
- Чому? – здивувався Бізі. – Люди ж роблять гарну справу.
- Так, – відповів серйозний птах. – І ми надзвичайно раді цьому. Але є декілька важливих правил, яких треба дотримуватися щодо шпаківень.
- Розкажіть мені, будь ласка, пане Шпак.
- Ну, добре, - посміхнувся Шпак. – Слухай.
Правило 1. Шпаківні треба робити зі справжньої деревини. Вона натуральна, і птахам в ній дуже затишно.
Правило 2. Шпаківню не треба розфарбовувати яскравими фарбами. Адже будиночок птаха повинен бути непомітним і безпечним. Яскраві кольори видають житло птахів хижакам. Через це шпаківня стає небезпечною. А запах від хімічних фарб робить шпаківню непридатною для життя.
Правило 3. Найважливіше. Найкращий час для розвішування шпаківень – осінь!
- Осінь?! – щиро здивувався Бізі.
- Так, саме осінь. – відповів Шпак. – Не дивуйся. Ось дивись: якщо повісити шпаківню, коли ми вже повернулися з теплих країв, вона буде чимось новим і невідомим, а значить, вона може бути небезпечною. Так вважають більшість птахів. Влітку в деревині можуть завестись комахи, що так саме зробить домівку непридатною. А коли шпаківню зроблять і повісять восени, за зиму, під дощиком і снігом, деревина змінить колір, шпаківня стане непомітною та безпечною для проживання. А ще морозець виморозить всіх шкідників. Тому навесні, коли ми повертаємося з теплих країв та починаємо шукати собі нові оселі, вони вже остаточно готові, як то кажуть люди, all inclusive!
- То виходить, люди наразі роблять марну справу? - засмутився Бізі.
- Звичайно, що ні! – заспокоїла бджілку маленька пташка. – Всі абсолютно шпаківні будуть нам в нагоді. Але деякі з них вже зараз. А деякі – лише наступного року.
- О, це дуже гарна новина. – Бізі посміхнувся . – Бажаю, щоб ви всі знайшли собі будиночки цього року. А люди, я певен, і восени прийдуть вішати шпаківні.
- Дякуємо тобі, маленька бджілка. Гарного тобі дня.
Цього вечора, після того, як Бізі повернувся до рідного вулика, він довго не міг заснути. По-перше, він був гордий тим, що знайшов найкоротший шлях до прекрасного весняного яблуневого саду. За що отримав від бджілок-трудівниць велику подяку. А по-друге, він тепер знав важливі правила, як робити і коли вішати шпаківні. Цими знанням йому дуже кортіло поділитися з людьми, і він весь час думав, як це зробити. З цими думками він і заснув....
А ви знаєте ці чарівні правила?)