КУЗНЄЦОВ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ народився у 1929 році на Куренівці, де проживав з матір’ю-вчителькою школи №8 та її старенькими батьками в районі теперішнього Куренівського ринку (будинок не зберігся).

Батько Анатолія, колишній військовослужбовець, покинув родину й поїхав до Нижнього Новгорода.

Починаючи з вересня 1941 року, 14-річним хлопцем, став свідком німецької окупації Києва, зокрема на власні очі бачив трагедії, які відбувалися довкола Бабиного Яру. Свої спостереження, враження та думки таємно занотовував, пізніше світ побачив їх у вигляді роману «Бабин Яр» у 1967 році.

У 1969 році виїхав до Лондона у творче відрядження, проте згодом попросив політичного притулку. Анатолій Кузнєцов залишився жити у Лондоні, де зустрів свою смерть і був похований на Хайгейтському кладовищі.

Зовсім недавно, 29 вересня 2009 року на Куренівці, а саме на розі вулиць Фрунзе і Петропавлівської, відкрито пам'ятник, присвячений Анатолію Кузнєцову і юним героям його роману «Бабин Яр» (пам'ятний знак відомий також як «пам'ятник дітям війни»). Являє собою бронзову скульптуру хлопчика-підлітка, в одязі 1940-х років, який при світлі ліхтаря читає листівку з наказом нацистської окупаційної влади, що відповідає реальному змісту німецького наказу:
«Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок 29 вересня 1941 року при вул. Мельника – Доктерівський (біля кладовища). Всі повинні взяти з собою документи, гроші, білизну та інше. Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний. Хто займе жидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний».

113.jpg 25319fa22242eb8c585a680bc5a795d6.jpg 5.jpg