Закликання весни

 

Весняний цикл
  Одним з найцікавіших звичаїв стародавніх слов'ян, а в першу чергу наших предків, є закликання весни.
  Народна уява створила поетичний образ весни у вигляді дівчини-"паняночки", що "десь у садочку шиє сорочку", а інколи і у вигляді молодиці, що вже має або повинна мати дочку. Вона, ця вродлива дівчина або молодиця, дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають її рано-вранці, до схід-сонця: вибігають на горби, стать на воротях, лізуть на дах комори чи клуні - і запрошують, закликають її піснями:

Прийди весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок (квітів).

  Закликають весну звичайно жінки, дівчата і діти. Іноді це відбувається на "сорок мучеників", іноді - на Теплого Олекси, іноді - на Явдохи, а то й напередодні Благовіщення. Імовірно, що час закликання весни залежить від місцевості і від кліматичних умов року - ранньої чи пізньої весни.
  Закликання весни, приносниці життя, поєднане з вигнанням зими - смерти. У стародавніх слов'ян навесні відбувалась урочиста тризна з жертвоприношенням на честь померлих. Ще й досі зберігаються залишки того урочистого весняного свята, коли оспівується кінець зими і при цьому палиться солом'яне опудало. Це свято в лужичан та в чехів відоме, як свято заморення зими і відновлення весни.
  З закликнням весни кінчається перший період, період виглядання весни, що обіймає собою перший весняний місяць - березень.

© 2006-2011 ЦБС Оболонського району м.Київ