Вербна неділя

 

Весняний цикл
  Неділя за тиждень до Великдня називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".
  У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу".
  Коли закінчується служба і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне перед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".
  Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: "Не я б'ю - верба б'є, За тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко!"
  Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а б'ючись промовляли: "Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!"
  
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
  Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що поможе. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горілку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворювань.  
© 2006-2011 ЦБС Оболонського району м.Київ