Про бібліотеку
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Творчість наших читачів
 
 
 
 
 
 
 
  Пошта
   
   
   

Діти - про улюблені місця Києва

Кинь-грусть

Одним із моїх улюблених куточків міста являється місцевість Кинь-грусть, яка розташована недалеко від нашого будинку, моєї школи. Я з батьками часто там гуляю та відпочиваю.
Унікальність цієї місцевості в історичному значенні доведена українськими вченими.
Історичні події XVII ст. розповідають, що на цій території розміщувалися курені козацької застави. У 1781 році по дорозі у Крим російська імператриця Катерина II і князь Потьомкін з придворними зупинилися у Києві. Місцева влада бажала здивувати чим-небудь незвичайним і вирішила проїхати з гостями вздовж трьох ставків. Катерина II чудово себе почувала і милувалася красою ставків, вербами над водоймами, величезними деревами. Помітивши, що князь був засмучений, вона сказала : "Гриша, кинь грусть. Посмотри, какая красота вокруг".
Слова імператриці були пророчними - ця місцевість, яка знаходиться між вулицями Сошенко, Вишгородською, Кобзарською, отримала дивну назву.
Відпочиваючи у цій місцевості переконуєшся у тому, що Катерина II не помилилася. Тут дійсно панує неповторна краса та спокій, навколишнє середовище дарує тобі нескінченний заряд енергії і натхнення.
Сьогодні я та моя родина не уявляємо собі життя без частого відвідування цієї місцевості.
Мура Наталія, школа 16

 

 

Пирогово

Кожного року особливо влітку я зі своєю родиною буваємо в Пирогово. Мені там дуже подобається.
Пирогово - це музей народної архітектури й побуту, що розкинувся прямо під відкритим небом.
Пирогово являє собою архітектурно-ладшафтний комплекс, що включає в себе всі зразки культури історико-етнографічних районів України XVI-XX ст.
Пирогово подобається мені тим, що там можна відпочивати на пікніку, навідатись в доми-музеї, млини, церкви, покататися на конях, відвідати ресторанчики, які заповнені ароматами домашньої кухні. Природа підігрує фольклору, оточені лісом пагорби посипані українськими хатами, хмари, що нависають над головою, трійка коней проноситься повз дерев'яну церкву, чорні кістяки млинів на тлі західного неба - все це сподобається кожному!
Суржик Діана

Таємна каштанова алея Києва

У місті кожну весну розцвітають зелені символи Києва - каштани. Цих дерев в столиці близько двох мільйонів. Мало хто знає, що приблизно два десятки з них переступили 150-річний рубіж. Зростають такі древні каштани в ботанічному саду ім.Фоміна, що біля станції метро "Університет". Ця каштанова алея знаходиться в центрі міста і щодня мимо неї проходять тисячі киян, а ось про те, що це найстаровинніші каштанові дерева в місті, знають лише деякі.
З вигляду ці каштани мало чим відрізняються від своїх молодших родичів. Їх вік видають хіба що велетенські розміри і кора, яка вкрита безліччю зморшок. Старовинні каштани зацвітають кожної весни, а восени вкривають землю каштанчиками.
Міська легенда пов'язує появу цих дерев в Києві з появою бульвару Шевченка. За переказами, на початку 40-х років 19 століття цареві Миколі I не дуже сподобалися тоненькі саджанці з крислатим листям, висаджені на бульварі. Імператор побажав бачити замість них стрункі схожі на кипариси тополі. Кажуть, в одну ніч всі саджанці дивовижних дерев були викорчувані і викинуті, а кияні їх підібрали і посадили у своїх дворах.
Офіційна історія каштанової алеї почалася в 1839 році, коли за проектом архітектора Вікентія Беретті в яру за університетом з науковою метою був розбитий ботанічний сад. Перші декілька каштанів з'явились тут в 1842 році. А рівно через двадцять років, в 1862 році професор університету Роговіч заклав цілу каштанову алею.
Колись вона була замкнутим кільцем, по якому можна було бродити годинами. Розірвало ж цей круг будівництво станції метро "Університет". Тоді ж загинула і частина рослин.
У радянські роки, щоб хоч якось захистити рослини від безсовісних відвідувачів, які витоптували цінні трави, ламали чагарники і дерева, в 50-х роках встановили паркан і ботсад. Саме за ним в так званій науковій частині і розташовується старовиннна каштанова алея. Вона є добре видимою з темного боку станції метро, а також з боку дитячого майданчика.
Купцова Єлизавета

 

   

 

 

© 2006- ЦБС Оболонського району м.Київ