Повнотекстові електронні видання в мережі Інтернет

Останнім часом у зв'язку зі стрімким розвитком мережі Інтернет з'являється все більше електронних наукових публікацій, доступ до яких безкоштовний для кінцевих користувачів. Численних видавців таких публікацій відносять до руху Open Access — Вільний доступ. У його рамках виділяють два основні напрями, які образно називають GreenRoad (Зелений шлях) і Golden Road (Золотий шлях).

Перший напрям об'єднує прихильників так званої «самоархівації», які підтримують зусилля дослідників по публікації своїх власних робіт у вільному доступі в Інтернеті (що не виключає паралельну публікацію їх у традиційних виданнях). Автори публікуються в журналі, поширюваному по підписці, а на додаток до цього роблять свої статті доступними в режимі on-line. Така практика отримала назву депонування. Депозит може бути оформлений у вигляді статті, що вже пройшла рецензування або у вигляді сигнального екземпляра. Депонування було вперше запропоноване як загальна практика в 1994 р. Стівеном Харнардом, хоча багато учених спонтанно депонувалися на анонімних FTP архівах принаймні з 1980-х.

Необхідні для публікації кошти часто виділяються організаціями, в яких працюють учені, або організаціями, що видають гранти. Найвідоміший і найбільш об'ємний (біля 600 000 статей) архів таких публікацій – автоматичний електронний архів статей і препринтів – arXiv (http://arxiv.org/). Інформація представлена лише англійською мовою з таких галузей знань як:

Другий напрям розвиває альтернативні моделі видання наукових публікацій, перш за все журналів і матеріалів конференцій, в рамках яких всі витрати несуть видавці, а для кінцевого користувача доступ до публікацій безкоштовний. Для фінансування цих моделей також залучаються грантові кошти і кошти наукових організацій.

Найбільш відома програма «Золотого шляху» – Public Library of Science (http://www.plos.org/). Як зазначено на сайті проекту "PLoS - це некомерційна організація вчених та лікарів, покликана зробити наукову і медичну літературу вільно доступним публічним ресурсом." На сайті подані загальні відомості про відкритий доступ, описані принципи публікації інформації та навіть розміщено декілька рекламних роликів, в тому числі й про відкритий доступ очима бібліотекаря. Усі публікації PLoS подані англійською мовою і розподілені між сімома тематичними on-line журналами:

Наукові журнали, що працюють на принципах відкритого доступу перераховані на веб-сайті Directory of Open Access Journals (http://www.doaj.org/). В каталозі сайту 4819 найменувань журналів, які об'єднані в 17 тематичних категорій; присутні записи про 17 російських та 15 українських журналів, їх можна знайти на сторінці Find journals вводячи у поле пошуку "Russia" або "Ukraine" відповідно, шукати ж журнали за їх кірілічною назвою марно - усі назви подані або в перекладі англійською мовою або транслітом, наприклад "Fizika Nizkih Temperatur" (Физика низких температур). Взагалі для користувачів, які володіють англійською мовою сайт достатньо зручний - можна знайти не лише журнал, але й окрему статтю, вводячи слова з її назви на сторінці Find articles.

У 2004 році рух Open Access святкував крупну перемогу: Комітетом Палати Представників США було ухвалено рішення про обов'язкову публікацію результатів всіх наукових робіт біомедичної тематики, виконаних при фінансовій підтримці Національного інституту охорони здоров'я, на сервері PubMedCentral (www.pubmedcentral.nih.gov) не пізніше ніж через шість місяців після їх публікації в науковій періодиці.

Все зростаюче значення публікацій відкритого доступу в сучасному Інтернеті відображається у ряді авторитетних інформаційних продуктів. Журнали відкритого доступу представлені у найбільш представницькому виданні по періодиці – Ulrich's International Periodicals Directory, статті з них індексуються в багатьох пошукових системах, зокрема в глобальній системі Scirus (www.scirus.com), орієнтованій виключно на наукову інформацію в Мережі.

Найбільша кількість журналів відкритого доступу відноситься до тематичних областей "Медицина" і "Науки про життя". Середній імпакт-чинник (числовий показник важливості наукового журналу; розраховується по спеціальній формулі, що враховує кількість публікацій та цитувань) журналів відкритого доступу згідно даним Journal Citation Report за 2003 рік складає 39,8%. 14 журналів відносяться до 10% найбільш цитованих журналів в своїх тематичних категоріях. Більшість з них належать до області "Фізика, математика і інженерія". Автори дослідження пояснюють цей факт тим, що в цій області існує найбільш давня (з 1991 року) традиція формування і використання архіву відкритих публікацій. Аналіз журналів по регіонах, в яких вони видаються, показав, що найбільші відсотки журналів відкритого доступу по відношенню до всіх журналів, що видаються в регіоні, демонструють Центральна і Південна Америка (42,3%) і Центрально-тихоокеанський регіон (14,9%). Це явище пов'язується з прагненням наукової громадськості цих регіонів, підтриманим державними і громадськими структурами, зробити їх журнали максимально доступними для міжнародного наукового співтовариства. Звісно, для країн СНД це також було б актуально. Російські та українські наукові журнали, на жаль, не дуже добре відомі на Заході і мало цитуються. Представлення їх у відкритому доступі сприяло б ширшому використанню вітчизняних журналів. В зв'язку з цим не можна не відзначити зусилля Наукової електронної бібліотеки РФФІ по виявленню, обробці і поданні на сайті www.elibrary.ru російських наукових журналів. Електронний архів публікацій можна також знайти й на власних веб-сайтах деяких газет та журналів, короткий перелік видань, що надають таку змогу наведений наприкінці статті.

Електронні або цифрові документи є відносно новим, але таким, що дуже швидко розвивається різновидом інформаційної продукції. Електронні документи можуть бути представлені на фізично існуючих дискретних носіях, наприклад, компакт-дисках, або фактично мати виключно цифрову форму, як, наприклад, інформаційний масив Інтернет, стосовно якого саме поняття «носія» вельми умовно.

В Україні використання електронних документів регулюється на підставі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронний цифровий підпис». Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, хоча й передбачено, що електронний документ не може бути застосовано в якості оригіналу документа, який відповідно до законодавства має бути створений лише в одному оригінальному примірнику а також як оригінал свідоцтва про право на спадщину. Що ж стосується, власне, електронних видань, то вони в законодавстві України ніяк не регламентовані.

У Росії найбільш масштабна спроба визначення статусу електронного видання була зроблена Федеральним державним Науково-технічним центром «Інформрегістр» (http://www.inforeg.ru). Цією установою розроблений Державний стандарт 7.83-2001 «Електронні видання. Основні види і вихідні відомості», що має статус міждержавного. Цей стандарт затверджений 30 жовтня 2001 року на засіданні Міждержавної ради із стандартизації, метрології і сертифікації і вступив в силу з 1 липня 2002 року. Основна мета ГОСТу - упорядкувати надання в електронних виданнях вихідних даних, на зразок тих, що прийняті в традиційних друкарських виданнях.

Відповідно до ГОСТ 7.83-2001, електронний документ отримав наступне визначення: «документ на машинночитаному носієві, для використання якого необхідні засоби обчислювальної техніки». Електронне видання було визначене як «електронний документ (група електронних документів), що пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження в незмінному вигляді, має вихідні відомості».

У цьому тлумаченні простежується пряма аналогія з визначенням традиційних друкарських видань, яким властива абсолютно інша природа. Зокрема, видання на папері мають закінчену форму – їх зміст не може бути змінений. Сам же процес видання включає проходження редакційно-видавничої обробки, в ході якої формується зовнішній вигляд документа відповідно до прийнятих правил. Зміст же безлічі цифрових документів, розташованих в Мережі, може бути легко змінений, а процес їх публікації часто не вимагає проходження редакційних процедур: по суті, кожен власник інтернет-сайту є видавцем. Таким чином, під визначення електронного видання не потрапляє переважне число web-сторінок, які не задовольняють жодній з вимог: вони не пройшли редакційно-видавничу обробку, не мають чітких вихідних відомостей і не є незмінними.

Більшість сайтів не мають сьогодні і передбаченого ГОСТом, титульного екрану, який визначається як «один з перших екранів електронного видання (або спеціальний системний екран), що містить вихідні відомості». У Інтернет сформувалися власні правила оформлення титульних (домашніх, стартових) сторінок, до яких вимоги ГОСТ 7.83-2001 слабо або взагалі непридатні.

Таким чином, переважна більшість документів, що знаходяться в Мережі, не задовольняють вимогам ГОСТ 7.83-2001. Характерне, що в числі прикладів електронних видань, якими забезпечений стандарт, немає жодного ресурсу Інтернет. В зв'язку з цим сумнівними виглядають надії на те, що творці Інтернет-сайтів в осяжному майбутньому прагнутимуть наблизити оформлення серверів до того, щоб відповідати даному стандарту.

Виняток становлять декілька спеціалізованих електронних журналів, що претендують на роль нового покоління академічної періодики. Так, наприклад, електронні журнали «Досліджено в Росії» (www.infomag.ru:8082/iir), «Освіта: досліджено в світі» (www.oim.ru) або “Економічна соціологія” (www.ecsoc.msses.ru) прагнуть підкреслено дотримуватись правил ГОСТу. Це пояснюється бажанням їх організаторів додати виданням більш традиційний і, отже, легітимний вигляд.

Крім зовнішнього оформлення, дані електронні журнали відрізняють і інші важливі риси, що ріднять їх з традиційними академічними виданнями. Зокрема, у них є редакційні колегії, а статті, що надаються для публікації, проходять редакторську правку і повинні супроводжуватися рекомендаціями авторитетних учених. Цим забезпечується підтвердження статусу статті науковим співтовариством і гарантується відповідність опублікованого матеріалу правилам оформлення академічних текстів.

Творці електронних журналів також забезпечують постійність адреси видання в Мережі. Це відноситься не тільки до сайту в цілому, але і до кожної окремої статті: структура журналів побудована таким чином, що URL кожного тексту залишається незмінним, незалежно від того, чи опублікований він в останньому «номері» або побачив світ кілька років тому.

Поєднання всіх перерахованих параметрів дозволяє організаторам електронних журналів декларувати, що публікації на їх віртуальних сторінках признаються як наукові і, отже, можуть бути зараховані як такі Вищою атестаційною комісією (ВАК) при наданні наукових ступенів і звань. Але варто підкреслити, що на сьогоднішній день ані в Росії, ані в Україні не існує переліку електронних журналів, які затверджені ВАК як академічні, по аналогії з подібним переліком друкованих видань.

Білостоцький О.А.

Посилання за темою

Видання, що розміщують повні тексти на власному сайті (рос., укр.)

Видання Росії

Назва видання
Web-сайт

адреса

архів

пошук

текст

За рулем

http://www.zr.ru/

1997

+

Повний

Звезда

http://www.magazines.russ.ru/zvezda/

1997

+

Повний

Здоровье

http://zdorovie.ad.ru/

2003

+

Повний

Иностранная литература

http://magazines.russ.ru/inostran

1996

+

Повний

Крестьянка

http://www.krestyanka.ru/

-

По рубр.

Повний

Москва

http://www.moskvam.ru/

1999

-

Повний

Наука и жизнь

www.nauka-i-zizn.ru/

1997

+

Повний

Нева http://www.nevajournal.spb.ru/
2008
+
Повний

Новий мир

http://magazines.russ.ru/novyi_mi

1993

+

Повний

Огонёк http://www.ogoniok.com/inside/
1996
+
Повний

Работница

http://www.rabotnitsa.ru/

-

По рубр.

Повний

Радио

http://www.radio.ru/

2004

+

Повний

Видання України

Назва видання
Web-сайт

адреса

архів

пошук

текст

AVISO 

http://www.aviso.ua/

2004

+

Повний

CHIP + CD

http://www.chip.com.ua/

2000

+

Повний

Аргументы и факты в Украине 

http://www.aif.ukr.info/

2000

+

Повний

Бабушка

http://www.babuschka.com.ua/

2000

+

Повний

Вечерние Вести 

http://www.vv.com.ua/

2004

+

Повний

Вечірній Київ

http://vechirka.kiev.ua./

2004

По рубр.

Повний

Відомості Верховної Ради України 

http://www.zakon.rada.gov.ua/

1990

+

Повний

Все про бухгалтерський облік 

http://www.buhgalteria.com.ua/

?

+

Повний

Газета Київської міської ради "Хрещатик"

http://www.kreschatic.kiev.ua/

2002

+

Повний

Економіка України 

http://www.me.gov.ua/

1997

+

Повний

Експрес-об’ява 

http://www.eo.com.ua/

2003

+

Повний

Компаньон

http://www.companion.ua/

2000

+

Повний

Комсомольская правда в Украине 

http://www.kp.ru/

-

По рубр.

Повний

Натали

http://www.nataly.com.ua/

2002

+

Повний

Сегодня 

http://today.viaduk.net/

1999

+

Повний

Факты и комментарии 

http://www.facts.kiev.ua/

2004

+

Повний

Футбол 

http://www.futbol-1960.ru/

2005

+

Повний

вгору