Сьогодні минає 85 років від дня народження Василя Стуса – визначного поета і громадянина, одного з найвидатніших українських діячів ХХ століття, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка, Героя України. Василь Стус прожив лише 47 років, померши у 1985 році в російському таборі суворого режиму.
Однак за цей короткий час він став легендарною особистістю, чия творчість і до нині актуальна та надихає нові покоління українців.
Один з найкращих способів ушанувати пам’ять поета згадати його життєвий шлях та почитати вірші.
⠀
* * *
Як добре те, що смерти не боюсь я,
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
* * *
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — отож терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
тримайся далі розпачу й надій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе, як побратим.
До нього змалку ти заповідався
сумним осердям, поглядом сумним.
