* * *

Чорте, демоне розлуки,
Несповнимих диких мрій,
Недрімаючої муки
І несправджених надій!
 
Слухай голосу розпуки!
Буду раб, невольник твій,
Весь тобі віддамся в руки,
Лиш те серце заспокій!
 
Враз з тобою на страждання
Я готов навік піти,—
Лиш одно мені бажання
Заспокій тепера ти.
 
За один її цілунок
Най горю сто тисяч літ!
За любов її і ласку
Дам я небо, рай, весь світ.
 

* * *

Бес нечистый, дух разлуки
И погубленной мечты,
Некончающейся муки
И душевной пустоты!
 
Отзовись на эти звуки.
Буду раб, невольник твой,
Весь тебе отдамся в руки,
Только сердце успокой.
 
На жестокие мученья
Я согласен. Так и быть!
Но хотя бы на мгновенье
Дай желанье утолить.
 
За одно ее объятье
Пусть горю сто тысяч лет!
За любовь ее и ласку
Дам я небо, рай, весь свет!
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка