* * *

В алеї нічкою літною
Я йшов без тями, наче тінь,
Горіли зорі надо мною,
І неба темная глибінь,
Мов океан тиші, спокою,
Лилася в душу. Як же я
Ще вчора вас любив, о зорі,
Тебе, блаките! Як моя
Душа в безмірному просторі
Купалася, на ті прозорі
Луги летіла, де цвітуть
Безсмертні квіти, де гудуть
Несказанно-солодкі співи!
А нині темні і тяжкі ви
Для мене, весь ваш чар погас.
Ненавиджу я нині вас!
Ненавиджу красу, і силу,
І світло, й пісню, і життя,
Ненавиджу любов, чуття,—
Одно люблю лиш — забуття,
Спокій, безпам'ятну могилу.
 
В алеї нічкою літною
Я йшов без тями, наче тінь.
Поперед мене, поза мною
Снували люди. Дзінь-дзінь-дзінь!
Дзвонив біцикл. Неслися шепти
Любовних пар, далекий спів...
Та в серці мойому засів
Біль лютий, на який не вспів
Ніхто ще видумать рецепти.
Я йшов, та знав, що я — могила,
Що нерв життя у мене вмер,
Що тут, внутрі, на дні тепер
Душа моя похоронила
Всі радощі і всі страждання,
Весь спів, що вже не встане знов,
Своє найвищеє бажання,
Свою остатнюю любов.

* * *

Как тень, я шел порой ночною
В аллее летом, и луна
И звезд росинки надо мною
Горели; неба глубина,
Как будто океан покоя,
Лилась мне в душу. О, как я
Еще вчера любил светила
И синь небесную! Моя
Душа в просторе том парила
И с высоты опять спешила
На те поляны, где цветут
Цветы бессмертья, где плывут
Благословенные напевы!
А ныне — все темно. О, где вы?
Внезапно весь ваш блеск погас,
Я ныне ненавижу вас,
Я ненавижу свет, и силу,
И песнь, и прелесть бытия,
Любовь возненавидел я,—
Я жажду только забытья,
Люблю покой, люблю могилу.
 
В тени дерев ночной порою
Я шел без мысли, словно тень.
То позади, то предо мною
Сновали люди в темноте.
Уста любовников шептали
Любовный вздор. И кто-то пел...
От жгучей боли я немел,
Всех мук перешагнул предел,
Но нет лекарства от печали.
Я шел и знал, что я — могила,
Что в жизнь навек замкнута дверь
И что на дне своем теперь
Душа моя похоронила
Все радости, и все страданья,
И песнь, что не воскреснет вновь,—
Свое безмерное желанье,
Свою последнюю любовь.
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка