* * *

Байдужісінько мені тепер
До всіх ваших болів і турбот,
До всіх ваших боїв і гризот!
Всі ідеї ваші, весь народ,
Поступ, слава,— що мені тепер?
Я умер!
 
Хоч вались про мене весь сей світ,
Хоч брат брата тут мордуй і ріж,—
Нічого мені тепер глядіть,
Нічого вже добиваться більш!
В моїм серці вбитий острий ніж,
І навіки душу я запер,—
Я умер.
 
Хай побіда світла вас манить,
Хай надія додає вам крил,—
Та моя надія ось лежить:
Я — судно без мачтів і вітрил,
Я для радощів не маю сил,
І з життям умову я роздер,—
Я умер.
 

* * *

Мне теперь навеки дела нет
До волнений ваших и забот,
До тревог, волнующих народ,
До идей, что будоражат свет.
Слава и прогресс не для меня.
Умер я.
 
Для меня весь мир хоть пропади;
Хоть брат брата мучь или убей,—
Нет мне больше жизни впереди,
Нечего теперь искать мне в ней!
Острый нож вонзился в сердце мне,
И замкнул навеки душу я,
Умер я.
 
Пусть победы светоч вас манит,
Пусть надежда тешит взмахом крыл,
А моя надежда тут лежит,
Я — корабль без мачт и без ветрил.
Я для счастья не имею сил,
Мною жизнь осуждена моя,—
Умер я.
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка