* * *

Коли студінь потисне,
Не хвилює вода, не блищить
Коли лампа розприсне,
То і світло її не мигтить.
 
Коли струна порветься,
То від неї музики не жди.
Чом же пісня та ллється
Під вагою турбот і біди?
 
Чи те горе, як праса,
Щоб із серця пісень надушить?
Чи пісні ті, як дзвони,
Щоби горя завід заглушить?
 

* * *

Льдом студеным покрыта,
Не волнуется в речке вода;
Если лампа разбита.
Свет ее не дрожит никогда.
 
Не услышишь мелодий,
Если сломан на части смычок,
Как же песни выходят
Из-под бремени злобных тревог?
 
Иль как пресс это горе,
Чтоб из сердца стихи выжимать?
Иль как колокол — песня,
Чтобы горестный плач заглушать?
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка