* * *

Ой жалю мій, жалю,
Гіркий непомалу!
Упустив я голубочку
Та вже не спіймаю.
 
Як була близенько,
Не дав їй принади,—
А тепер я не знаходжу
Для серця розради.
 
Як була близенько,
Я ще вагувався,
Щоб так швидко улетіла,
Я й не сподівався.
 
А як улетіла,
Вернуть не схотіла,
То забрала за собою
Мою душу з тіла.
 
Забрала всі мрії,
Всі втіхи, надії,
Як весна бере з собою
Квіти запашнії.
 
 

* * *

О, печаль моя, горе
Без дна и без края!
Упустил я голубку
И уже не поймаю.
 
Я ей не дал приманки,
Когда были мы рядом,
И теперь не утешусь
Я ни вздохом, ни взглядом.
 
Когда были мы рядом,
Я еще колебался,
Я не ждал, чтоб так быстро
Друг мой нежный умчался.
 
А когда улетела,
То назад не хотела
И с собой захватила
Мою душу из тела.
 
Все погибли утехи
И надежды былые,
Так с весною уходят
Все цветы полевые.
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка