* * *

Зелений явір, зелений явір,
Ще зеленіша ива;
Ой між усіми дівчатоньками
Лиш одна мені мила.
 
Червона рожа, червона рожа
Над усі квіти гожа;
Не бачу рожі, не бачу рожі,
Лиш її личка гожі.
 
Золоті зорі в небеснім морі
Моргають серед ночі,
Та над всі зорі внизу і вгорі –
Її чорнії очі.
 
Голосні дзвони, срібнії тони,
Слух у них потопає,
Та її голос - пшеничний колос,
Аж за серце хапає.
 
Широке море, велике море,
Що й кінця не видати,
Та в моїм серці ще більше горе:
Я навік її втратив.
 

* * *

Явор зеленый, явор зеленый,
Но зеленее ива.
Так для меня из девушек милых
Только одна красива.
 
Алая роза, алая роза
Других цветов горделивей.
Не вижу розы, не вижу розы,
Лицо ее роз красивей.
 
Звезды и зори в небесном море
От края до края ночи.
Ясней, чем звезды в ночном просторе,
Блистают черные очи.
 
Медные звоны неугомонны,
Слух наш в них утопает,
Но ее голос — пшеничный колос —
За сердце нас хватает.
 
Синее море, грозное море
Бескрайно и бесконечно,
Но от утраты — бескрайней горе
Скорби моей сердечной.
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка