* * *

Не минай з погордою
І не смійсь, дитя!
Може, в тім осміянім
Суть твого життя.
 
Може, в тім зневаженім
Твого щастя карб,
Може, в тім погордженім
Є любові скарб.
 
Може, сміх твій нинішній,
Срібний та дзвінкий,
Стане в твоїй пам'яті
За докір гіркий.
 
 

* * *

Зря смеешься, девочка,
В гордости своей!
Может быть, в осмеянном
Смысл судьбы твоей.
 
Может быть, в униженном
Счастья клад сокрыт.
Может быть, в отвергнутом
Свет любви горит.
 
И, как знать,— не вспомнишь ли
После, как укор,
И свой смех серебряный,
И жестокий взор?
 
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка