* * *

Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
 
Неси ж мене, коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень, утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.
 

* * *

Бескрайнее поле, где снег пеленою,
О, дай мне простора и воли!
Один я средь снега, лишь конь подо мною,
А сердце трепещет от боли.
 
Неси ж меня, конь мой, по чистому полю,
Как ветер, что тут же гуляет,
Быть может, уйду я от гибельной боли,
Что сердце мое разрывает.
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка