* * *

                
Я не надіюсь нічого
І нічого не бажаю —
Що ж, коли жию і мучусь,
                Не вмираю!
 
Що ж, коли гляджу на тебе
І не можу не глядіти,
І люблю тебе! Куди ж те
                Серце діти?
 
Усміх твій, неначе сонце
Листя покрівля зелене,
А з'їдає штучну краску –
                Смійся з мене!
 
Я не надіюсь нічого,
Але як бажання сперти?
Не бажать життя живому,
                Тільки смерти?
 
Жиймо! Кожде своїм шляхом
Йдім, куди судьба провадить!
Здиблемось колись — то добре,
                А як ні — кому се вадить?
 
 
 

* * *

                
Ни на что я не надеюсь,
Ничего я не желаю.
Что же я живу и мучусь,
               А не умираю?
 
Если на тебя гляжу я,
Глаз никак я не закрою
И люблю тебя, и где я
               Сердце скрою?
 
Солнца блеск в твоей улыбке
На листве берез сияет
И со щек моих румянец
               Мигом прогоняет.
 
Ни на что я не надеюсь,
Но кипят мечты земные:
Жаждем жизни, а не смерти
               Мы, живые.
 
Мы идем поодиночке,
Кто куда судьбой назначен.
Повстречаемся — прекрасно.
               Если ж нет — так кто заплачет?
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка