* * *

По довгім, важкім отупінню
Знов тріскає хвиля пісень,
Неначе з-під попелу разом
Язиками блимне огень.
 
Що щастям, спокоєм здавалось,
Те попелу тепла верства;
Під нею жаги і любові
Не згасла ще іскра жива.
 
Не згасла ще, тліла, ятрилась
Помимо сліз моїх роси;
Та вітер повіяв і попіл розвіяв —
Тепер ти огонь той згаси!
 
Ні, годі! Не буду гасити!
Най бухає грішний огень!
І серце най рветься, та вільно най ллється
Бурливая хвиля пісень!
 

* * *

На смену тоске отупенья
Вновь песен плеснула волна,
Как будто из пепла восстала
Блестящих огней пелена.
 
Что раньше казалось покоем,
То пепел минувшего был,
Под ним животворная искра
Любви сохранила свой. пыл.
 
Она еще тлела, искрилась,
Под пеплом томилась в тиши,
Но ветер повеял и пепел развеял,
Попробуй теперь потуши!
 
Так нет же, тушить я не буду,
Пусть плещет огней пелена.
И сердце пусть бьется, и вольно пусть льется
Бурливая песен волна!
 

Поезії Івана Франка у перекладі Анни Ахматової
Бібліотека ім. Анни Ахматової