* * *

В снах юності так сквапно ми шукаєм
Прямих стежок і молодим умом
Так просто, гарно вік свій укладаєм,
Так чесно, сміло боремось зо злом...
 
А втім, в життя, мов в п'яних стиск, вступаєм:
Сей відси штовхне, відти той часом;
Сяк-так в'ємось, удари обминаєм,
Ба й других пнем самі набік плечом.
 
Оглянемось — і де наш замір дівся!
Жизнь наша, наче манівці, блудна —
Ще щастя, сли вокруг ти не вертівся.
 
Будь, мов та хвиля! Хоч грізна й мутна,
Та де вал верг ї — там по ній осівся
Осад новий, живий — земля плідна.
 
1880
 

* * *

Мы ищем в юности нетерпеливо
Прямых путей, и молодым умом
Мы видим жизнь простою и красивой
И так отважно боремся со злом.
 
Потом, как спьяну в давке торопливой,
То здесь, то там толкают нас плечом.
Кой-как смолчим, но привыкаем живо;
Глядишь, и сами кой-кого толкнем.
 
Оглянемся,— где всё, о чем мечтали?
Жизнь, как мираж изменчивый, смутна.
Спасибо, коль совсем не заплутали!
 
Пучина жизни! Ты темным-темна,
Но где пробились мы, где устояли —
Земля живою силою полна.
 
1880
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка