НАРОДНА ПІСНЯ

Глянь на криницю тиху, що із стіп могили
Серед степу сльозою тихою журчить;
В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить,
І промінь сонця миєсь в її срібній хвили,
 
На дні її щось б'ється, мов таємні жили...
Той рух живий ніколи не бажа спочить,
Вода її пречиста тисячі живить
Дітей весни, що густо вкруг її обсіли.
 
Криниця та з живою, чистою водою -
То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,
Співа до серця серцем, мовою живою.
 
Як початок криниці нам на все закритий,
Так пісня та з джерел таємних ллєсь сльозою,
Щоб серце наше чистим жаром запалити.
 
1873
 

НАРОДНАЯ ПЕСНЯ

Взгляни на ключ, что из камней гробницы
Бежит по степи чистою слезой,
В нем солнце блещет днем и бирюзой
Сияет ночью месяц яснолицый.
 
Из недр земли бежит-поет водица,
Струится бесконечною стезей,
Детей весны живит своей красой
И щедростью, не знающей границы.
 
Родник с его волшебною струей –
Народная душа, что и в печали
Пробьется к людям песнею живой.
 
Как этот ключ, таящийся вначале,
Из недр глубоких возникает песня,
Чтоб чистым пламенем сердца пылали.
 
1873
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Ахматова переклала >> З поезій Івана Франка