* * *

 
              Б. П.
               
И снова осень валит Тамерланом,
В арбатских переулках тишина.
За полустанком или за туманом
Дорога непроезжая черна.
 
Так вот она, последняя! И ярость
Стихает. Все равно что мир оглох...
Могучая евангельская старость
И тот горчайший гефсиманский вздох.
 
1947
 

* * *

 
               Б. П.
               
І знову осінь суне Тамерланом,
У вуличках арбатських тиша тиш.
За полустанком десь чи за туманом
Шлях непроїжджий день у день чорніш.
 
Так ось вона, дорога та остання!
Світ начебто оглух. Стихає лють...
Гіркота гефсіманського зітхання,
Євангельської старості могуть.
 
1947
 

Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Лірика (укр. мова)