* * *

 
И очертанья Фауста вдали —
Как города, где много черных башен
И колоколен с гулкими часами,
И полночей, наполненных грозою,
И старичков с негётевской судьбою,
Шарманщиков, менял и букинистов,
Кто вызвал черта, кто с ним вел торговлю
И обманул его, а нам в наследство
Оставил эту сделку...
И выли трубы, зазывая смерть,
Пред смертию смычки благоговели,
Когда какой-то странный инструмент
Предупредил, и женский голос сразу
Ответствовал, и я тогда проснулась.
 
1945
 

* * *

 
І обрис Фауста удалині,
Як міста, де чорніє веж багато,
Та ще дзвіниць з лункими дзиґарями,
Та виповнених грозами ночей,
Та старичків негетівської долі,
Шарманщиків, міняйл і букіністів,
Хто чорта кликав, хто з ним вів торгівлю
І обдурив його, а нам у спадок
Угоду з ним лишив...
І сурми, смерть прикликавши, ревли,
Смички благоговіли перед смертю,
Коли якийсь химерний інструмент
Перестеріг, жіночий голос миттю
Озвався, і тоді я пробудилась.
 
1945
 

Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Лірика (укр. мова)