* * *

 
...А человек, который для меня
Теперь никто, а был моей заботой
И утешеньем самых горьких лет,—
Уже бредет как призрак по окраинам,
По закоулкам и задворкам жизни,
Тяжелый, одурманенный безумьем,
С оскалом волчьим...
              Боже, Боже, Боже!
Как пред тобой я тяжко согрешила!
Оставь мне жалость хоть...
 
13 января 1945
 

* * *

 
...А чоловік, котрий тепер мені
Ніхто, а був турботою моєю,
Рятунком найгіркіших літ моїх,—
Уже бреде як привид по задвірках,
По закутках, околицях життя,
У мороці безумства, обважнілий.
І вишкір вовчий...
               Боже, Боже, Боже!
Як тяжко я перед тобою грішна!
Залиш хоч жаль мені...
 
13 січня 1945
 

Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Лірика (укр. мова)