ХУДОЖНИКУ

 
Мне все твоя мерещится работа,
Твои благословенные труды:
Лип, навсегда осенних, позолота
И синь сегодня созданной воды.
 
Подумай, и тончайшая дремота
Уже ведет меня в твои сады,
Где, каждого пугаясь поворота,
В беспамятстве ищу твои следы.
 
Войду ли я под свод преображенный,
Твоей рукою в небо превращенный,
Чтоб остудился мой постылый жар?..
 
Там стану я блаженною навеки
И, раскаленные смежая веки,
Там снова обрету я слезный дар.
 
1924
 
 

ХУДОЖНИКОВІ

 
Мені ввижається твоя робота,
Благословенні всі твої труди:
Лип, назавжди осінніх, позолота
І витворена щойно синь води.
 
Помислиш тільки — і тонка дрімота
Уже веде мене в твої сади,
Щоб, кожного вжахнувшись повороту,
Без пам'яті шукать твої сліди.
 
Чи під склепіння я ввійду, де сила
Твого мистецтва небеса явила,
Аби схолов мій осоружний жар?..
 
Там стану я блаженною навіки
Й, розжарені склепляючи повіки,
Там осягну я знову слізний дар.
 
1924

 
 

Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Лірика (укр. мова)