* * *

               В. К. Ш и л е йко
               
Как мог ты, сильный и свободный,
Забыть у ласковых колен,
Что грех карают первородный
Уничтожение и тлен.
 
Зачем ты дал ей на забаву
Всю тайну чудотворных дней,—
Она твою развеет славу
Рукою хищною своей.
 
Стыдись, и творческой печали
Не у земной жены моли.
Таких в монастыри ссылали
И на кострах высоких жгли.
 
1922
 
 

* * *

               В. К. Шилейко
 
Як міг ти, дужий і свавільний,
Забути при колінах цих,
Що тлін і холод замогильний
Карають первородний гріх:
 
Пощо віддав їй на забаву
Всі чудотворні тайники,—
Вона твою розвіє славу
Захланням хижої руки.
 
Отямся, не в жони земної
Печалі творчої моли.
Костер високий для такої,
Монастиря глухі вали.
 
1922
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Лірика (укр. мова)