СЕРОГЛАЗЫЙ КОРОЛЬ

 
Слава тебе, безысходная боль!
Умер вчера сероглазый король.
 
Вечер осенний был душен и ал,
Муж мой, вернувшись, спокойно сказал:
 
«Знаешь, с охоты его принесли,
Тело у старого дуба нашли.
 
Жаль королеву. Такой молодой!..
За ночь одну она стала седой».
 
Трубку свою на камине нашел
И на работу ночную ушел.
 
Дочку мою я сейчас разбужу,
В серые глазки ее погляжу.
 
А за окном шелестят тополя:
«Нет на земле твоего короля...»
 
11 декабря 1910
 
 

СІРООКИЙ КОРОЛЬ

 
Болю безвихідний, слався тепер!
Вчора король сіроокий помер.
 
Вечір осінній задушно палав.
Муж мій вернувся й спокійно сказав:
 
«Знаєш, із ловів його принесли,
Тіло під дубом столітнім знайшли.
 
А королева, така молода,
Сивою стала до ранку. Шкода!..»
 
Люльку свою на каміні знайшов
І на роботу нічну він пішов.
 
Буду я доню будити від сну,
В сірі очиці її зазирну.
 
А за вікном тополине гілля
Шепче: «Немає твого короля...»
 
11 грудня 1910
 
Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Лірика (укр. мова)