Привольем пахнет дикий мед,
Пыль — солнечным лучом,
Фиалкою — девичий рот,
А золото — ничем.
Водою пахнет резеда,
И яблоком — любовь.
Но мы узнали навсегда,
Что кровью пахнет только кровь...
И напрасно наместник Рима
Мыл руки пред всем народом,
Под зловещие крики черни;
И шотландская королева
Напрасно с узких ладоней
Стирала красные брызги
В душном мраке царского дома...

1933





 

 

 



Lakami pachna dzikie miody,
Kurz — sloncem i spiekota,
Fiolkiem — usta panny mlodej,
Niczym nie pachnie zloto.
Deszczowki zapach ma rezeda,
Milosc—owocu zakazanych drzew,
O jednym sie zapomniec nie da:
Krwia pachnie tylko krew.
Nadaremnie namiestnik rzymski
Wobec ludu rece umywal
Posrod tluszczy zlowieszczych wrzaskow.
Nadaremnie szkocka krolowa
Scierala z waskich swych dloni
Zakrzeple czerwone plamy
W dusznym mroku krolewskich komnat.

1933


ADAM POMORSKI

 

Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Збірки віршів (польська мова)