И целый день, своих пугаясь стонов,
В тоске смертельной мечется толпа,
А за рекой на траурных знаменах
Зловещие смеются черепа.
Вот для чего я пела и мечтала,
Мне сердце разорвали пополам,
Как после залпа сразу тихо стало,
Смерть выслала дозорных по дворам.

Лето 1917











 



 

 

 

 

 

Przez caly dzien, wlasnych sie bojac jekow,
W smiertelnym smutku tlum sie miota z trwoga,
A na choragwiach zalobnych za rzeka
Zlowieszcze czaszki smieja sie zlowrogo.
Oto dlaczego snilam i spiewalam,
Serce na pol bolesnie mi rozdarto,
I, jak po salwie, cisza wnet nastala,
Smierc po ulicach rozeslala patrol.

Lato 1917

ZBIGNIEW DMITROCA

Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Збірки віршів (польська мова)