В каждых сутках есть такой
Смутный и тревожный час.
Громко говорю с тоской,
Не раскрывши сонных глаз,
И она стучит, как кровь,
Как дыхание тепла,
Как счастливая любовь,
Рассудительна и зла.

1917









 



 

 

 

 

 

Kazdy dzien ma niepojete
Chwile trwogi i zgryzoty.
Senne oczy mam zamkniete
Wiodac glosno spor z tesknota.
Ona tetni jak krew w zylach,
Niby cieply wiew powietrza,
Jak gdyby szczesliwa milosc,
Zla, rozsadna i stateczna.

1917


ZBIGNIEW DMITROCA

Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Збірки віршів (польська мова)