Ты знаешь, я томлюсь в неволе,
О смерти господа моля.
Но всё мне памятна до боли
Тверская скудная земля.

Журавль у ветхого колодца,
Над ним, как кипень, облака,
В полях скрипучие воротца,
И запах хлеба, и тоска.

И те неяркие просторы,
Где даже голос ветра слаб,
И осуждающие взоры
Спокойных, загорелых баб.

Осень 1913













 

 

 

 

 

Wiesz, ja usycham tu w wiezieniu
I o smierc modle sie do Boga,
A przeciez boli we wspomnieniu
Szarzyzna twerskich pol uboga.

Zuraw i murszejaca studnia,
Obloki niby piana mleczna,
I posrod lak skrzypiaca wrotnia,
I zytnia won, i zalosc wieczna.

Rozlogi powleczone cieniem,
Gdzie nawet poglos wiatru slaby,
I te patrzace z potepieniem
Spokojne, ogorzale baby.

Jesien 1913


ADAM POMORSKI




Бібліотека ім. Анни Ахматової >> Твори >> Переклади >> Збірки віршів (польська мова)